Думки Російсько-українська війна

Зліться на здоров'я. Чому під час війни гнів дозволяє любити

"Моя рушійна сила — це злість. Все, що я роблю, починаючи з 24 лютого — все результат гніву. Це моє пальне, яке, як мені хочеться думати, допомагає робити багато хорошого". Думка.

26 липня 2022 в 13:35

622

Related video

Життя несправедливе до моїх друзів і вони не мають радості? Злюся, тому намагаюся підняти їм настрій та нагадувати, які вони класні.
Війна забирає у моїх рідних відчуття сім'ї? Злюсь, а тому ще більше говорю з ними по телефону, вчуся слухати і бути поруч.
Через Росію та стрес у мене скорочується життя? Злюсь, тому всім на зло починаю ЗОЖничати, як ніколи, бо це моє життя і я не віддам свого часу.
Люди за кордоном не розуміють нашої боротьби? Злюся, тому починаю читати більше, щоб мати найкращі аргументи.

І, якщо чесно, мені подобається це пальне. Однак іноді я втомлююся: пальне закінчується і на заміну приходить те, що ховалося за злістю — біль та втома. Тоді мовчки поринаю в себе і чекаю, щоб ця хвиля пройшла. Іноді друзі кидають рятувальний жилет, і я випливаю швидше.

Днями прочитала в когось, що зараз такий час, коли треба стримувати свої негативні емоції. І знаєте, що? Я знову розлютилася! Тому що ми маємо право випробовувати весь спектр емоцій. Тому що я маю право злитися, тому що це дозволяє мені любити.

Розумію, що мій спосіб співіснувати з цим не для всіх. Комусь це може здатися дивним. Звільняючись від болю через злобу, наче надаю простір для подяки та турботи. Але це мій спосіб, я так із цим справляюся. У вас може бути інакше. І це теж норм.

Якось, перебуваючи за кордоном, я пішла на тренування з боксу. На першому занятті тренер спитав, звідки у мене стільки злості так бити грушу? "Я — українка. Просто уявляю ворога". Тренер сміється, бо йому здалося, що жарт смішний. Я теж сміюся, бо це не жарт.

Джерело

Важливо

Переговори з Росією категорично неможливі. Україна має воювати

Важливо

Херсонський прорив. Як це буде і коли почнеться