Коли росіяни програють, або На чиїй стороні ініціатива
"Нам потрібно рухатися вперед і готувати відплату для росіян. Не виплескувати емоції, а бути готовими підтримати й утілити рішення, які цю відплату забезпечать. Скільки б часу на це не знадобилося". Думка.
У росіян усього більше. І чимало сильних сторін.
Але вони програють:
- Коли не можуть прорахувати вплив факторів, яких у них самих немає (самоорганізацію громадян).
- Коли ми діємо нешаблонно (напр., звертаємося за підтримкою не тільки до еліт, а й безпосередньо до народів) і нелінійно.
- Коли ми не ведемося на їхні провокації. Агресор володіє ініціативою, але втрачає перевагу, якщо не може викликати очікуваної реакції з нашого боку.
- Коли ми діємо швидше, особливо на випередження. Особливо — коли перехоплюємо ініціативу.
- Коли ми краще організовані.
- Коли ми можемо довго зберігати мотивацію.
Ключове — ініціатива, можливість диктувати умови.
Коли росіяни відчувають, що втратили ініціативу, вони намагаються "перевернути дошку", створити ситуацію, де всі ходи нібито з нуля, і вони ходять першими.
Росіяни всіма силами намагаються:
- Уповільнити нас.
- Дезорганізувати нас, щоб у хаосі ми спалювали дефіцитні ресурси.
- Загнати нас у рамки своїх шаблонів (війна на виснаження).
- Зробити нас передбачуваними та примітивними, нездатними на 2–3-ходівки.
- Керувати нашими реаціями.
- Відрізати допомогу.
Список можна уточнити. Але це найпростіший чеĸ-лист: як упливає та чи інша наша дія на ситуацію. Пришвидшує чи сповільнює? Додає допомоги чи знижує обсяги? Мотивує чи підштовхує опустити руки?
Навіть у жахливій емоційній ситуації ця оцінка допомагає втриматися й не дати ворогові привід для радості.
Рухатися вперед. Готувати відплату. Не виплескувати емоції, а бути готовими підтримати й утілити рішення, які цю відплату забезпечать. Скільки часу на це не знадобилося б.