Почему Алексей Вадатурский, один из самых богатых украинцев, не сбежал за границу
"Є величезна різниця між людьми з грошима та підприємцями. Після підприємців залишаються зміни в країні. Після людей із грошима залишаться лише гроші. Погляньте на більшість хлопців із топ-20 агрохолдингів — дуже здивуєтеся геолокації". Думка.
Агрохолдинги взагалі ніхто не любить. Такий це вже статус. Скільки дитячих майданчиків не побудуй, скільки робочих місць не створи, скільки грошей у PR не вкидай — усе одно ти барига, який віджав народне добро, злий магнат, що наживається на землі-матінці.
Більш непопулярні в суспільній свідомості лише зернотрейдери, але цих ненавидять строго в сезон, а холдинги цілий рік.
При цьому холдинги — це не лише про гроші, яхти й натужне КСВ. Це ще й про тягар відповідальності, посильний одиницям.
Тому відповідь на запитання з ранкових приватних повідомлень "чому він не поїхав?" мені дуже зрозумілий. Поганий тон штовхати колективних айтішників, але коли твій бізнес у хмарі — ти вільний.
Коли в тебе 100 тис. гектарів по всіх областях, люди, елеватори, врожаю не скажеш "стоп" — ти сидиш у країні та всім цим добром керуєш. Сидиш на загальних умовах, під ракетами.
І в серпні 2022-го у тебе замість планової Лазурки й топсайдерів — гі*нодави, тачка страшніша та Полтавська область. Іноді, як пощастить, Гайсин. І місце в рейтингу "Форбс" тобі нічим не допомагає, навпаки — одна нудьга, бо в очах депутатів, які підвищили собі зарплату, ти в будь-якому разі донор бюджету.
І залишатися за таких обставин в Україні — це взагалі не поодинокий вибір. Навпаки. Подивіться більшість хлопців із топ-20 агрохолдингів — дуже здивуєтеся геолокації.
З одним із таких говорила:
— Ось що означає фізичні активи, якір. Такий у вас виходить патріотизм мимоволі, — сказала я і, думаю, тут же подумки сходила нах*й, хоча зовні співрозмовник і бровою не повів.
— Нехай так.
Є величезна різниця між людьми з грошима та підприємцями. Після підприємців залишаються зміни в країні. Після людей із грошима залишаться лише гроші.