Почему Алексей Вадатурский, один из самых богатых украинцев, не сбежал за границу

Агрохолдинги взагалі ніхто не любить. Такий це вже статус. Скільки дитячих майданчиків не побудуй, скільки робочих місць не створи, скільки грошей у PR не вкидай — усе одно ти барига, який віджав народне добро, злий магнат, що наживається на землі-матінці.

Більш непопулярні в суспільній свідомості лише зернотрейдери, але цих ненавидять строго в сезон, а холдинги цілий рік.

При цьому холдинги — це не лише про гроші, яхти й натужне КСВ. Це ще й про тягар відповідальності, посильний одиницям.

Тому відповідь на запитання з ранкових приватних повідомлень "чому він не поїхав?" мені дуже зрозумілий. Поганий тон штовхати колективних айтішників, але коли твій бізнес у хмарі — ти вільний.

І в серпні 2022-го у тебе замість планової Лазурки й топсайдерів — гі*нодави, тачка страшніша та Полтавська область. Іноді, як пощастить, Гайсин. І місце в рейтингу "Форбс" тобі нічим не допомагає, навпаки — одна нудьга, бо в очах депутатів, які підвищили собі зарплату, ти в будь-якому разі донор бюджету.

І залишатися за таких обставин в Україні — це взагалі не поодинокий вибір. Навпаки. Подивіться більшість хлопців із топ-20 агрохолдингів — дуже здивуєтеся геолокації.

З одним із таких говорила:

— Ось що означає фізичні активи, якір. Такий у вас виходить патріотизм мимоволі, — сказала я і, думаю, тут же подумки сходила нах*й, хоча зовні співрозмовник і бровою не повів.

— Нехай так.

Є величезна різниця між людьми з грошима та підприємцями. Після підприємців залишаються зміни в країні. Після людей із грошима залишаться лише гроші.

Джерело

Важливо

Розпад Росії. Кому дістанеться її нафта й газ

Важливо

Обстріл Оленівки. Хто це зробив і як помститися