Україна — не потопельник. Чому претензії президента Польщі Дуди грубі й безпідставні

Давайте, будь ласка, без перекладання відповідальності за польські "ми_можемо_творити_що_вздумається_а_ви_будьте_вдячні" гасла на нашу аграрочку.

Нікого ще звернення до СОТ не ображало і образити не може.

Організацію для того, зокрема, і створено — щоб виступати арбітром, якщо дві або більше країн не можуть між собою домовитися. Члени ЄС звідти взагалі не вилазять — рекордсмени за поданими позовами, одразу після Штатів.

Ми обрали найцивілізованіший шлях, що не так-то?

Право на постачання зерна з України до ЄС — це не ПОСЛУГА.

Це прописано в Угоді про Асоціацію. Саме вона, довоєнна, і порушується.

Так, є квоти — так давайте їх обговоримо, але взагалі, ринок ніколи ще не споживав більше, ніж йому потрібно. За 4 місяці відсутності українського товару не сказати, щоб у щасливих країнах, які відгородилися, ціни на зерно сильно підросли.

Закрити в односторонньому порядку ринок — це незаконно і суперечить принципам ЄС. Якщо кожна країна буде так діяти на свій розсуд, то який же це "союз"?

То які в нас були варіанти?

Втертися?

Ми не терпили.

Максимально коректно все зробили.

На відміну від людей, які порівнюють мою країну з потопельником, від якого треба скоріше відчепитися. Ми тут непогано плаваємо, попутно відстрілюючись і утримуючи на горбу мішки із зерном.

Заява про припинення з 2024 року пільг для українських біженців — на 99% політично-передвиборча.

Але тезу про те, як наші незамінні піднімають економіку країн, у які прибули, і наповнюють їхній бюджет податками, воно піддає серйозному випробуванню. Ну, чи то ще буде.

Резюмуючи: все правильно наші зробили, а це, прямо скажемо, не часто буває.

Джерело

Важливо

Останнє польське попередження. Чому в ЄС не потрібна сировина України