Чим війна в Україні схожа на Війну Судного дня і чому не варто критикувати Зеленського

Нинішня війна України та РФ чимось нагадує Війну Судного дня Ізраїлю проти коаліції арабських країн.

Тоді теж хотіли остаточно вирішити "ізраїльське питання", як і зараз — "українське".

У СРСР та арабських країнах також звинувачували "Захід" у підігріванні війни, прикриваючи цим свої мілітарні плани.

Війна почалася зненацька, хоча всі в Ізраїлі чекали на неї.

Перші невдачі на півдні, біля Суецького каналу, ізраїльські військові частини, що потрапили в оточення, полонені, яких жорстоко катували.

Навіть тортури схожі на те, що зараз роблять із нашими полоненими росіяни.

Подвійна політика Заходу, який бажає одночасно зберегти Ізраїль, і отримувати арабську нафту. Два в одному.

Обмежена технічна військова допомога Ізраїлю.

І головний рецепт перемоги — мобілізація ізраїльського суспільства та держави для успішного завершення війни.

Я читав спогади прем'єр-міністра Ізраїлю тих років — Голди Меїр, в яких вона описує, яким чином ізраїльське керівництво не змогло чітко спрогнозувати початок воєнних дій, хоча після Шестиденної війни та Війни на виснаження напад арабських країн був більш ніж ймовірним.

Помилився навіть національний герой Ізраїлю — міністр оборони Моше Даян, який виграв для своєї країни три війни: Шестиденну, Війну на виснаження та Судний день.

В історії сучасних воєн ми не знайдемо жодної, коли було б проведено завчасну евакуацію населення величезних територій.

Можна критикувати Зеленського, але давайте оцінимо об'єктивно: чи можна було у грудні-січні евакуювати Маріуполь, Харків, Миколаїв, Чернігів, Суми, Охтирку, Сєвєродонецьк, Краматорськ, Лисичанськ, Бахмут та багато інших міст?

Активація такої масштабної паніки призвела б до нашої поразки у перші дні війни. Саме про це й каже президент.

США не евакуювали своїх громадян напередодні нападу Японії на острови Тихого океану, Польща — напередодні вторгнення Німеччини, Фінляндія не евакуювала Виборг напередодні нападу СРСР, Ізраїль — перед війною Судного дня. Про СРСР і 22 червня навіть не згадуватиму.

Це зараз можна бути розумним "заднім числом".

Але на мій погляд, глибоко помиляються ті, хто вважає, що весь українсько-російський та українсько-білоруський кордони протягом тисяч кілометрів можна було перетворити на одну складну "лінію Мажино".

Можливо (і це предмет військових аналітичних досліджень), РФ втратила значну частину своєї армії саме завдяки тому, що її частини були глибоко втягнуті на нашу територію і були відрізані від ліній постачання, перетворившись у перші місяці війни з армії на натовп мародерів.

Як написав один російський військовий експерт: "Спершу ми кинули танки і піхоту без прикриття артилерії, потім підтягнули артилерію, але не було в достатній кількості танків та піхоти; коли здавалося, що все вже налагодилося (вогненний вал, потім танки та піхота) — розбили наші склади з боєприпасами)".

Повторюся, я не військовий експерт, але цілком можливо, що саме ця "скіфська тактика" маневреної війни (яку ще вивчатимуть у військових академіях) і врятувала нашу країну, зберігши українську армію від знищення у фронтальних боях на кордоні першого місяця битв.

Ізраїльський генерал Авігдор (Януш) Бен-Галь писав про Війну Судного дня:

"Всі говорять про травму цієї війни, про прорахунки політичного керівництва, про колосальні втрати.

Не сперечаюся, говорити та писати про це потрібно.

Але в першу чергу треба говорити про те, що ми, євреї, здобули в цій війні небувалу, грандіозну перемогу, що практично не має аналогів в історії.

Причому наші втрати у цій війні були непорівнянні з тими втратами, які зазнав противник.

Але про це чомусь мовчать…".

І не забуватимемо, що до початку війни нам давали лише три дні на опір і військова допомога надавалася з розрахунком на ведення партизанської війни та боїв у містах.

Справжня фрнотова зброя нам почала надходити лише з червня, коли українська армія довела, що може самостійно зупинити ворога.

І повертаючись до Ізраїлю.

Відразу після Війни Судного дня Голда Меїр поїхала на засідання Соцінтерну (вона представляла ізраїльську лівоцентристську партію Праці — Авода).

Ось як вона описує цей візит:

"У Лондоні було скликано конгрес керівництва Соціалістичного інтернаціоналу, і туди з'явилися всі.

Оскільки я попросила про скликання цієї зустрічі, я її відкрила.

Я розповіла своїм товаришам-соціалістам, яка була ситуація, як нас захопили зненацька, як ми прийняли бажане за наявне, витлумачивши дані розвідки, і як ми виграли війну.

Але протягом багатьох днів становище наше було дуже небезпечним.

"Я просто хочу зрозуміти, — сказала я, — у світлі всього цього, що ж таке сьогодні соціалізм".

Ось усі ви тут.

Ви не дали нам ні дюйма території, щоб ми могли заправити пальним літаки, які рятували нас від загибелі".

Коли я закінчила, голова запитав, чи хтось хоче взяти слово. Усі мовчали.

І тут хтось позаду мене — я не хотіла озиратися, щоб його не бентежити, — сказав дуже ясно:

"Звичайно, вони не можуть говорити. У них горло забите нафтою".

Потім таки розгорнулася дискусія, але фактично сказати вже не було чого.

Все було сказано тим чоловіком, обличчя якого я так і не побачила".

Українським військовим літакам теж не дали жодного дюйма чужої території для заправки, бо "горло" європейців було забите російською нафтою та газом.

Пам'ятаймо про це.

• Європейське "горло" тільки зараз починають прочищати, і світ чекає на чергову енергетичну кризу за аналогією з 1973 роком.
• Плюс висока інфляція, як і тоді.
• Цілком можливо, на Україну чекає ізраїльський відрізок історії у вигляді "економічного націоналізму", "третього шляху" та своєї "партії праці".

Але спочатку треба навчитися в Ізраїлю консолідації на час війни, тільки так Давид може перемогти Голіафа.

Джерело.