Скріпи та Булгаков. Чому про нього треба забути хоча б до нашої перемоги
"Моя дочка знає і любить літературу. Світову. Але вона не має літературних алюзій і посилань до "майстермаргаритів", "собачихсердець" або "іронійдолей". Для таких дітей, як моя дочка, булгакові — одні з письменників у списку літератури третьої країни, поряд із сенегальськими або бразильськими літераторами". Думка.
Вважаю, що дерусифікація має відбутися спочатку в самій Україні. Як силою зброї та духу, так і в ментальній площині — в скасуванні російських культурних кодів, які нас тримають у російському світі. Нинішня дискусія про Булгакова та масову літературу — із цієї ж сфери. Власне, сам письменник у пізньому совку став продуктом радянсько-російського массоліту.
Моя старша дочка (їй нещодавно виповнилося 20) не тільки не бачила купу радянських фільмів, а й не читала у повному обсязі російську совкову культову класику. Ті, які нам нав'язували в обов'язковому шкільному курсі.
Дочка знає та любить літературу. Світову. Але в неї немає літературних алюзій та посилань до "майстермаргаритів", "собачихсердець" або "іронійдолей". І в нас із нею немає жодних проблем із розумінням.
Для таких дітей, як моя дочка, булгакові — одні з письменників у списку літератури третьої країни, поряд із сенегальськими чи бразильськими літераторами.
Інша річ я. Я читав і перечитував Булгакова. Цитати з його творів були очевидним способом комунікації у культурному контексті. Були. До 24 лютого.
Моя відмова від Булгакова — болісний, усвідомлений вибір. Тому я беру його книги та ховаю у свій бібліотечний "спецхран".
А на поличку, де стояв Булгаков, ставлю інші книги: "Тотальний опір. Інструкція з ведення малої війни для кожного" — Ганса фон Даха, "Тактика легкої піхоти для малих підрозділів" — Крістофера Ларсена та "Тактична медицина. Посібник". Ці книжки сьогодні важливіші.
Я не відкидаю, що колись, років через 15 після нашої Перемоги, коли моєму синові виповниться 18 років, я покажу йому книги Булгакова. Розповім про те, ким був цей автор і чому я зберігаю "мастермаргариту" у дальньому ящику. Не раніше.
Як платник податків у цій державі я не хочу, щоб за мої гроші утримували культурні заклади, що вшановують персонажів, які зневажали мою культуру та мову. Ні, хай музей буде. Як публічно/приватна установа. Без державного фінансування.
У 1996 році для видання партії "Молода Україна" я писав текст, в якому пропонував ліквідувати всі творчі спілки, оскільки вони є "державним" рудиментом радянської доби і жодного стосунку до мистецтва не мають.
Власне, навіть затяті прихильники заборони Булгакова і ті вважають, що Спілка письменників України мають ліквідувати. Нехай існує на власні членські внески як саморегульований творчий заклад, як будь-яка інша ГО.
А Булгаков… Не забороняти, а оптимізувати та забувати. На час карантину, до повної дерусифікації України та українців.