Країна має знати героїв. Хто стоїть за українським прапором над Балаклією
"Сьогодні на наших очах розгортається унікальна операція українських військ, де ворог втрачає раніше захоплені території, зокрема Балаклію — перше звільнене місто в межах цього контрнаступу ЗСУ. Але за кадром залишаються автори цих без перебільшення унікальних військових операцій. І я готовий назвати головне ім'я". Думка.
Слідом за звільненням Балаклії в мережі вже з'явилися фото українських військових поряд із стелою на в'їзді до Куп'янська. Це місто зараз один із головних логістичних хабів окупантів і є центральною артерією живлення військових з'єднань на харківському та ізюмському напрямках. Якщо ЗСУ відіб'ють Куп'янськ, то окупаційні війська змушені будуть відійти з півночі та сходу Харківської області. Це буде ще один відчутний морально-психологічний удар по путінському режиму.
Серед окупаційних військ і місцевих колаборантів у Харківській області ширяться панічні настрої, а російські пропагандисти намагаються робити гарну міну при поганій грі. Загалом же, за словами президента, цього тижня Збройні сили України звільнили від російських загарбників понад 1 000 квадратних кілометрів української землі.
Однак, за кадром залишаються автори без перебільшення унікальних військових операцій. Вони неохоче спілкуються з пресою, тому зазвичай залишаються в тіні своїх успіхів.
Чи не головним непублічним архітектором останніх перемог українського війська є командувач Сухопутних військ генерал-полковник Олександр Сирський.
Для початку Сирському вдалося зупинити ворожий наступ на харківському, ізюмському, бахмутському, авдіївському та інших оперативних напрямках. А потім — успішно потіснити ворога. Саме Сирський розробляв несподіваний удар по Балаклії, до необхідності якого спочатку критично поставилися у Генштабі. Однак йому вдалося переконати військове керівництво країни в необхідності такого плану. І тепер Балаклія під нашим прапором.
Не останню роль тут відіграв бекґраунд Сирського. До російсько-української війни, яка розпочалася в 2014 році анексією Криму та вторгненням на Донбас, Сирський командував 72-ю механізованою бригадою. Під час АТО він координував вихід українських військових із Дебальцева, а сформована ним група "Барс" прикривала відхід частин ЗСУ.
Після російської навали 24 лютого він очолив військові сили для захисту Києва: було сформовано два потужні кільця оборони, а наступальні сили противника було розпорошено, знищено безпрецедентно велику кількість військової техніки та живої сили ворога.
Сьогоднішні успіхи в контрнаступі за планом Сирського (Балаклея, Шевченкове, Куп'янськ) відкривають нові можливості щодо подальшого зміщення позицій ворога. Маю надію на те, що дуже скоро побачимо ще більше українських прапорів над звільненими містами України.