Більше зброї для України. Ця війна може закінчитися лише поразкою Путіна
"Війна в Україні може закінчитися лише одним способом: поразкою Путіна. Питання лише в тому, як швидко ми дійдемо до її неминучого завершення. Не 2025-го, не 2024-го, а 2023-го. Час терміново розглянути, що ще може зробити Захід, щоб допомогти українцям досягти своїх військових цілей”. Думка.
Мене не хвилює, як часто це мені доводиться повторювати: війна в Україні може закінчитися лише поразкою Володимира Путіна. Російські війська мають бути відкинуті до фактичного кордону станом на 24 лютого. Володимир Зеленський чи український народ ніяк не зможуть ухвалити інший результат, особливо після тієї жорстокості, яку вони пережили. Жодної угоди "земля в обмін на мир" не буде, навіть якби її запропонував Путін і навіть якби йому можна було довіряти — а цього ні.
Оскільки війна може закінчитися лише одним способом, питання у тому, як швидко ми дійдемо до її неминучого завершення. На користь усіх, зокрема Росії, щоб куртина за авантюрою Путіна впала якнайшвидше. Не 2025-го, не 2024-го, а 2023-го.
Світ не може продовжувати спостерігати, як українців тероризують ракетами та безпілотниками.
Це моральна мерзота, що мільйони людей вночі залишаються без опалення, світла чи води, не кажучи вже про постійні та невибіркові вбивства цивільних осіб. І чим довше Путін продовжуватиме свої безглузді напади, тим довше продовжуватиметься глобальна економічна кровотеча.
Існує серйозна небезпека самозаспокоєння з приводу зволікання. Для всіх, хто залежить від постачання російського газу, ця зима буде дуже важкою, але завдяки величезній організаційній роботі зі створення запасів газу ми її переживемо. Велика проблема полягає у наступній зимі 2023-2024 років, коли ці запаси будуть вичерпані та поповнити їх буде важче. Нещодавно введені в експлуатацію термінали зрідженого газу ще не будуть підключені до мережі. Деякі європейські країни поспішають наростити потужності морської вітроенергетики, але це теж не буде готове; і ми точно не матимемо більше цивільних ядерних реакторів. Невже ми справді збираємося чекати і пустити все на самоплив, щоб Путін повернув частину своїх важелів впливу?
Настав час терміново розглянути, що ще може зробити Захід, щоб допомогти українцям досягти своїх військових цілей — або принаймні вигнати росіян з усіх територій, захоплених у 2022 році. Це єдина надійна основа, на якій можна розпочати розмову про майбутнє. Українці мають звитягу, необхідну для успіху. Вони це засвідчили. Їм просто потрібне озброєння.
Внесок Америки вже величезний — щонайменше 17 мільярдів доларів військової допомоги. Великобританія виділила близько 2,3 млрд фунтів стерлінгів. Активізувалися інші країни.
Я знаю, що ці витрати болісні за часів бюджетних обмежень, але час — це гроші, і чим довше це триватиме, тим більше ми всі платитимемо за військову підтримку.
Давайте розділимо тягар і прискоримо рішення. Спочатку надамо українцям необхідну допомогу проти повітряних атак. Києву потрібні безпілотні літальні апарати для виявлення місць запуску безпілотників та ракет, а також зенітні ракети для їхнього знищення. Безпілотники мають такі ж двигуни, як і скутери Vespa, тому літаки, які збиватимуть їх, не повинні бути швидкісними. Як сказав мені один українець, "підійшли б і Spitfire". Ми більше не виробляємо Spitfire у Великій Британії, але в багатьох країнах є літаки, які могли б виконати цю роботу.
Є повідомлення про те, що Путін почав встановлювати звичайні боєголовки на ядерні крилаті ракети — це може свідчити, що йому не вистачає безпілотників та ракет. Це лише припущення, але ми не можемо дозволити собі чекати, щоб його перевірити. Як нещодавно сказав мені колишній радник із національної безпеки США Герберт Реймонд Мак-Майстер, українці повинні мати можливість знешкоджувати стріли, але також вони мають знешкодити лучника. Їм потрібні системи більшого радіуса дії, такі як ATACMS, які б дозволили їм націлюватися на пускові майданчики, а також їм потрібні бронемашини і танки, щоб швидко відвоювати свою землю.
Мені відомий набридливий контраргумент, що нарощування поставок в Україну загрожує ескалацією. Ми не наважуємось ризикувати, щоб "не дратувати російського ведмедя". На щастя, після майже року цього страшного конфлікту ми бачимо, що це повна фігня. Путін знає, що він не може використовувати ядерну чи іншу зброю масового знищення. Він знає про наслідки. Щоправда, саме він боїться ескалації. На вторгнення його спровокувала не загроза з боку Організації Північноатлантичного договору. Це десятиліття апатії та нерішучості Заходу щодо статусу України спонукали бандита зробити свою помилку. Захід, починаючи з лютого, викупив цей провал приголомшливою демонстрацією згуртованості та єдності. Ми повинні бути сильнішими та сміливішими. Ця справа йде лише в один бік. Заради всього світу ми маємо допомогти відважним українцям завершити справу, і що швидше, то краще.