Розділи
Матеріали

Хто блокує постачання зброї Україні. У Європі почали розкриватися агенти Кремля

"У Європі активізувалися агенти Кремля, політики, бізнесмени, псевдоексперти, політичні партії та журналісти, чия мета — дискредитувати ЗСУ та заблокувати постачання зброї українським військам". Думка.

Колишня міністерка закордонних справ Австрії Карін Кнайсль танцює з Володимиром Путіним на своєму весіллі, 18 серпня 2018 року

Протягом усього 2022 року Росія через своїх агентів впливу у Європі намагалася зірвати надання військової допомоги Україні. У той час, як вся увага ЗМІ була прикута саме до бойових дій в Україні, на європейському просторі значно активізувалися агенти Кремля, політики, бізнесмени, псевдоексперти, політичні партії, журналісти та інші з метою дискредитувати ЗСУ та блокувати постачання зброї українським військам.

Однією з країн, де українофобська діяльність шестерень Кремля відчувалася найсильніше, була Німеччина.

Так, хтось може сказати, що українофобія та лобізм Росії найяскравіше проявляються в Угорщині. Але на відміну від Угорщини, від якої очікувати Україні було зовсім нічого, тому що це дотаційна країна, яка живе в гіпертрофованому популізмі, нічим допомогти і не може, Німеччині було, що запропонувати. Тільки вона не поспішала. Не поспішала, оскільки її гальмували проросійські елементи та відверті агенти Кремля.

Початок 2023 року став не менш активним у цьому плані, і навіть агресивнішим. Адже російське військово-політичне керівництво опинилося у стані екзистенційного шоку, після того, як дізналося про початок процесу передачі Україні танків західного зразка. Найбільше їх обурив факт передачі ЗСУ танків Leopard 2.

Одразу після того, як стало відомо про готовність передавати Україні танки, в Росії розгорнули дві інформаційні кампанії. Перша орієнтована на росіян і була рефлексією на тему про те, що західного зразка танки знищуються на раз-два і взагалі, достатньо взводу з РПГ-7, щоб стерти в попіл батальйон Leopard 2 або Abrams.

Друга кампанія була орієнтована на західних споживачів і полягала в тому, що, наприклад, у німецькому інформаційному просторі поширювався наратив про те, що Україна "обкрадає" Німеччину, "вимагаючи" у неї дорогу зброю для війни з Росією, замість того, щоб сісти з окупантами за стіл мирних переговорів.

Так, з 21 на 22 січня в аеропорту Штутґарта внаслідок атаки хакерів на моніторах з'явився плакат із закликом не передавати Leopard 2 і припинити "грабувати" Бундесвер. Аналогічні рекламні вивіски поодиноко з'являлися у різних містах Німеччини, підігріваючи негативне ставлення до передачі зброї та техніки Україні.

А напередодні з'являється відразу кілька дуже схожих за змістом статей, що підривають віру в допомогу Україні. Першою стала стаття російського агента в Австрії, фрау, яка цілком і повністю лобіювала інтереси Росії в Європі, Карін Кнайсль. Статтю опублікували в російському пропагандистському виданні "Ведомости" і в ній продажна політикиня, яка витанцьовувала з Путіним, почесним гостем на її весіллі, коли в Україні вже кілька років проливалася кров, критикувала Захід за підтримку України.

Другим матеріалом стала замітка в The Economist, де, по суті, розкручується знайомий наратив про те, що Україна "розорила" німецьку армію і спричинила її занепад. Тобто, це Україна винна в тому, що на неї напала Росія, а Німеччина не може їй повноцінно допомогти, оскільки багаторічна пацифістська політика привела Бундесвер до безсилля?

Зараз ми можемо спостерігати інформаційну хвилю, яка всіляко дискредитуватиме допомогу Україні, причому набагато активніше, ніж раніше. Це зумовлено тим, що Росія не може збільшити свій танковий потенціал технікою, хоч трохи сучасною і відповідною до рівня сучасної війни. А Україна, завдяки західній допомозі, може. І німецькі танки Leopard 2 у цьому питанні в пріоритеті.

Саме з цієї причини інформаційний тиск на Німеччину зростає подібно до лавини, для чого Росія використовує добре нам знайомих своїх агентів впливу. Але ж питання… Якщо нам усі ці шестерні російського лобізму в Європі добре відомі, чому вони продовжують свою діяльність? Невже в їхніх країнах про їхню продажність невідомо? Невже у 1943 році за підтримку нацизму гладили по голівці? Чи для сучасної Європи Путін, який вбиває тисячі українців, це не Гітлер із його Голокостом? Це інше?

Джерело