Так не повинно бути. Поранені солдати без нижніх кінцівок годинами стоять у черзі за довідкою

Цей шматок паперу вимагає жорстока та невблаганна військова бюрократична машина. Я зі своїм прооперованим меніском на лівому коліні сперся на милицю та мовчки дивився за тим, що відбувається.

— Ви перший день? — не без іронії запитує молодий хлопець у добре пошитому тактичному костюмі болотяного кольору.

— Так.

— А я вже 21 день у черзі стою, у мене 8 лікарів!

За три години випав мій щасливий тринадцятий номер. Заходжу до хірурга. Кладу на стіл виписку після операції. Він дивиться і каже: "Добре. Ось цієї та цієї довідки зробіть копії та візьміть фото 3х4. Тоді приходьте знову". Я аж побілів, це означає, що стояти доведеться спочатку. Знову пройти реєстратуру, щоб наново потрапити до "прохідних" списків, доведеться прийти вже в понеділок. Я згадав про хлопця, який тут уже 21 день, і зрозумів чому. Відступати нема куди. Швидко знаходжу серед паперів якусь стару довідку, відразу руками відриваю від неї власне фото, копію біжить робити друг. Якби не він, якби сам був — уже програв би цей армійський квест.

Лікар великодушно за цей час виходить курити. Черга в коридорі від цього не менша. Але всі мовчать. Терпіння в нас інше. Навченим боями є з чим порівняти. Ті, що без кінцівок, під іншим кабінетом, стиснули зуби та стоять за своїм шматком паперу. Хтось у тисняві зачепив проопероване коліно, тихий вигук. Не моє, але біль поділили на двох. Без нарікань.

Друг повернувся швидше, ніж сигарета. Хірург оформив документи та відправив до наступного кабінету. Там, я вже казав, опинився в черзі — 502 (!), благо, у цьому списку прогалини. Не всі прийшли вчасно. Мені дозволили покласти свої документи на купку папок, які ось-ось понесуть на підпис.

Зрозумійте, мене, як і решту, тут ніхто не лікує! Ніхто не оглядає! Тут немає діагностики! Є лише всемогутній підпис під папірцем. Потрібно щось міняти. Потрібна децентралізація. Не можуть усі бригади регіону везти бійців до одного закладу. Має бути спосіб удосконалити процес видачі довідки, зробити його електронним, як і запис на прийом. Забезпечити потрібну кількість медичного персоналу, розгорнути додаткові інформаційні стенди. Поставити кулер із водою і дати можливість виміряти тиск. Це елементарні речі, які потребують значних коштів.

До військових закладів по довідки приходять ті, хто пішов воювати за власним бажанням, але сюди потрапив мимоволі.

Хто читає та може вплинути — замисліться. Так не повинно бути. Через цю ситуацію виникає величезна соціальна напруга, більшості вже скоро повертатися на фронт.

PS Я не вказую конкретний заклад, кому треба — дізнаються, але ситуація, на жаль, є типовою.

PS 2. Друзі, ви наводите багато прикладів із проблемами в поліклініках, давайте систематизуємо цю інформацію. Напишіть мені в приваті конкретні локації, людей і проблеми, що виникли. Плюс контакти. Я передам це для юридичного обґрунтування комплексного вирішення питання. Дякую за вашу підтримку та готовність допомогти. Зараз із волонтерами вже думаємо над тим, як терміново полегшити ситуацію, перш ніж вдасться реформувати систему. Приєднуйтеся.

Джерело

Важливо

Нова мобілізація? Спершу виконайте план по дронах