Резнікова у відставку. А якщо це помилка?
"Судячи з розгніваних коментарів, ми живемо в країні, в якій ніхто до 2014 року не голосував за "регіоналів", не мав контактів з росіянами і не робив компромісних заяв. Усі плекали державність, зміцнювали армію і обирали патріотів. Вибачте, але це неправда. І в останні декілька тижнів у мене зміцнюється відчуття, що боротьба з корупцією ризикує перетворитися на бренд". Думка.
Очевидно, що в Міністерстві оборони є корупція — як і в будь-якому іншому міністерстві. Після 24 лютого відомство стало головним розпорядником бюджетних грошей. У такому середовищі обов'язково з'являться ті, хто захоче вставити свою маржу в контракт. Для боротьби з ними у нас є спеціальні органи. Але в останні декілька тижнів у мене зміцнюється відчуття, що боротьба з корупцією ризикує перетворитися на парасольковий бренд.
Під цей парасольковий бренд буде спокуса загнати найрізноманітніші речі, включно із боротьбою з біографіями — як у випадку з Олександром Лієвим. Судячи з розгніваних коментарів, ми живемо в країні, в якій ніхто до 2014 року не голосував за "регіоналів", не мав контактів з росіянами і не робив компромісних заяв. Усі плекали державність, зміцнювали армію і обирали патріотів. Вибачте, але це неправда.
Для когось точкою перебудови став 2014-й. Для когось — 2022-й. Якщо останні дев'ять років не мають значення порівняно з тим, що було до анексії Криму, то готуйтеся кансельнути добру половину країни. Вибіркова пам'ять зручна для психіки, але шкідлива для здорового глузду. У цю гру я грати не хочу. Якщо є факти корупції Лієва — ми всі повинні їх побачити. Але зараз його відставка зумовлена не корупцією, а біографією, і тепер у коментарях йому пишуть слова подяки за роботу ті генерали і полковники, яких я знаю особисто.
Ще під новий парасольковий бренд починають засовувати "події поза контекстом". Пам'ятаєте відео зі звільненим заступником міністра оборони, у якого під час обшуку з дивана дістають мільйони гривень? Це Олександр Миронюк, його звільнили з міністерства в липні 2021 року. За чотири місяці до призначення Резнікова. Але більшість ЗМІ в заголовок винесли лише те, що в "заступника міністра знайшли мільйони в дивані". Судячи з коментарів, люди не вникають у деталі — і тому вимагають крові не минулого керівника відомства, а нинішнього. Лайки не пахнуть.
Чи є в міністерстві корупція? Звичайно, є. Низка чиновників уже під слідством. Громадська думка зіграла важливу роль — і ця історія потрапила у фокус уваги правоохоронців. Але я б не хотів, щоб громадська думка виконувала роль суду. З однієї простої причини.
Наша країна фрустрована війною. Працює правило футбольного стадіону, коли емоції перетворюють людей на натовп. Коли місце дискусії займають дебати, а будь-хто, хто виходить на дебати, бореться не за істину, а за те, щоб не програти. Хтось полює за популярністю, комусь заплющує очі переконаність у власній правоті, але в результаті дискусія про факти корупції у нас перетворилася на змагання емоцій. А ще є ризик, що в той момент, коли суспільство перетворюється на стихію, сперечатися з якою собі дорожче — багато хто вирішує промовчати.
Так ось. У нас керівництво армії і МО було призначено за три з половиною місяці до повномасштабної війни. Я далекий від думки, що за цей час можна зробити диво. А з початку вторгнення Резніков фактично перетворився на міністра закордонних справ Міністерства оборони. Так, на війні не буває другорядних напрямів, але в добі 24 години, і їхня кількість не додається зі збільшенням кількості завдань.
Хтось скаже, що з цими завданнями може впоратися будь-хто інший. Напевно, може, але точно не будь-хто. Я просто пам'ятаю, що було з армією за часів міністра Тарана і головкому Хомчака. Коли волонтери забезпечували армію більше, ніж держава, бо держоборонзамовлення стояло на паузі. Адептам фрази "гірше бути не може" хочеться нагадати, що гірше може бути завжди.
Популярні рішення аж ніяк не обов'язково правильні. Популярна точка зору не завжди веде до виграшу. Все вимірюється досягнутим результатом, а контекст подій має значення. Я дуже не хочу, щоб ми про це забували. Саме тому мені здається, що відставка міністра оборони Резнікова не вирішить тих проблем, з якими зіткнулася країна.
Мені скажуть, що я помиляюся. Що перемога громадської думки дорівнює перемозі країни. Що вина підлеглих — це вина керівника. Що якщо наступник буде старатися, то зможе перетворити хронічно нереформоване відомство на швейцарський хронограф. Що зміна керівника застрахує міністерство від появи нових скандалів і нових розслідувань. Що ризикуємо ми лише недоліками, а не перевагами. Що за підсумком ротації процеси покращаться, корупція знизиться, ефективність зросте, а перемога наблизиться. Але що, якщо помиляєтеся ви?