Як вирубати світло в Росії: надути звичайну повітряну кулю воднем і запустити у бік РФ
"Під час Другої світової війни британці запускали у бік Німеччини повітряні кулі з корисним навантаженням "дріт", "пиво", "желе", "шкарпетки", "лимон" і "джем". Наприклад, "дріт" — це звичайний дріт товщиною 1,6 мм, який звисав із низької кулі і замикав лінії електропередач". Думка.
А ви знаєте, що якщо надути кульку воднем і запустити її десь недалеко від кордону в Чернігівській, Сумській, Харківській областях, то кулька ця полетить углиб Росії? А якщо запустити з узбережжя Британії, то полетить у бік Німеччини.
Надсекретна повітряна операція під кодовою назвою "Outward" розпочалася 20 березня 1942 року. Цього дня спеціальний загін Королівських ВМС Великої Британії запустив перші дві сотні повітряних куль у бік материка, що окупувався Німеччиною.
Щодня з території гольф-клубу у Філікстоу запускалося по 200-300 аеростатів. У липні 1942 року недалеко від Дувра було відкрито другий стартовий майданчик, а потім і третій у Вексхемі.
До кінця 1942 року кількість запусків аеростатів досягла майже 2 000 на день, які запускалися протягом трьох-чотирьох годин.
Повітряні кулі з латексу мали діаметр приблизно 2,4 м і вантажопідйомність 8,4 кг, оснащувалися простим механізмом синхронізації та контролю висоти. Було створено кілька конструкцій корисного навантаження, які назвали "дріт", "пиво", "желе", "шкарпетки", "лимон" та "джем".
"Дріт" — це звичайний дріт товщиною 1,6 мм, який звисав із кулі, що низько летить, і замикав лінії електропередач.
"Пиво", "желе" та "шкарпетки" були запальними боєприпасами. "Пиво" являло собою бляшаний контейнер, в який укладалося 7-8 пляшок-гранат, начинених білим фосфором і спеціальним хімічним запалювачем. "Желе" являло собою банку, наповнену запальною сумішшю — напалмом у вигляді колодця. Кожна банка містила 4,5 літри суміші та була оснащена інерційним запальником, який спрацьовував під час зіткнення із землею чи іншою перешкодою. "Шкарпетка" — справді була схожа на полотняну шкарпетку, наповнену запальним матеріалом вагою приблизно 2,7 кг. Кожна повітряна куля могла нести три "шкарпетки".
"Лимон" був невеликим фугасом, а "джем" був пропагандистським навантаженням із листівок, що розкидаються над німецькою територією.
З 20 березня 1942 року по 4 вересня 1944 року британці запустили у бік Німеччини 99 142 повітряних куль. З них 54 тисячі були оснащені "дротом", 26 тисяч — "пивом", 7 тисяч — "желе", 10 тисяч — "шкарпетками", 1,5 тисячі — "лимоном" і "джемом".
З березня 1942 до кінця січня 1943 року було зафіксовано 520 серйозних аварій на німецьких високовольтних лініях. В окупованій Франції було зареєстровано 4 946 випадків перебоїв з електропостачанням. Найбільшого успіху досягли 12 липня 1942 року, коли повітряна куля, озброєна "дротом", зачепила високовольтну лінію біля Лейпцига, що призвело до руйнівної пожежі на електростанції в Белені.
Збитки, завдані аеростатами економіці Німеччини, становили майже 100 мільйонів рейхсмарок, або 10 мільйонів фунтів у тодішніх цінах. Танк PzKpfw V "Пантера" коштував тоді приблизно 117 тисяч рейхсмарок, а винищувач Bf.109С — майже 210 тисяч. Для британців же запуск одного аеростату коштував півтора фунти. Так, уся програма аеростатних бомбардувань коштувала Великій Британії менш ніж 100 тисяч фунтів. Тобто кожен вкладений фунт в операцію "Outward", приніс до 100 фунтів завданих збитків противнику, вийшовши в лави найбільш економічно результативних військових проєктів того часу. Британське командування визнало, що деякі місяці повітряні кулі завдали німецькій економіці більше збитків, ніж килимові бомбардування промислових центрів.
…Вітер у нас у бік Росії дме…