Франція та Німеччина стали в позу "перемовин". Путін аплодує стоячи
"Берлін і Париж знову почали свою улюблену пісню про переговори Києва та Москви. У присутності Байдена Шольц та Макрон демонструють єдність у протидії російській війні, а поза очі ведуть свою гру". Думка.
За переговори з Путіним справді виступають усі лідери НАТО, але є різниця. Згідно з американською логікою, переговори відбудуться лише тоді, коли Путін зрозуміє: війна на полі бою марна. Тобто йдеться про переговори на умовах України. Позицію США підтримали одностайно, тому політики заговорили про цілісність НАТО. Але...
Під час нещодавньої особистої зустрічі із Зеленським президент Франції Макрон та канцлер Німеччини Шольц знову стали в позу, відійшовши від мюнхенських домовленостей: вони переконували українського лідера у доцільності вже найближчим часом розпочати т. з. мирні переговори з Москвою, повідомляє американська WSJ. Мантра та сама: війна затягується, Крим звільнити неможливо, Захід не здатний постачати зброю Україні вічно, конфлікт заходить у глухий кут. (На цих словах Макрон витирає Шольцю скупу чоловічу сльозу, розливши пляшечку "Московської").
Іноді здається, що європейці хочуть обхитрити самі себе. "Поразка Росії у війні має включати воєнний програш, але не обмежуватися ним. Частиною російської поразки, зокрема, має стати позбавлення РФ "колоніальної ментальності", — говорив Макрон ще тиждень тому. А за кілька днів підсовував Зеленському сценарій, згідно з яким частина України залишилася б окупованою, Путін виявився б переможцем і далі плекав би свою "колоніальну ментальність".
Ось, прем'єр Британії Ріші Сунак також за наближення переговорів із Путіним, але на українських умовах. Він запропонував подвоїти воєнну допомогу ЗСУ, а також надати Україні "захист до того, як вона стане членом Альянсу" та забезпечити Україні "вирішальну перевагу" на полі бою, включно з воєнними літаками. А що німці із французами? Скаржаться, розводять руками, даючи крихти виключно з примусу.
Зараз починається гаряча фаза (вибачте за оксиморон) холодної війни між Китаєм та США. Згадані політичні близнюки намагаються повторити з Сі ту саму помилку, що і з Путіним: підігравати і "нашим", і "вашим", боячись економічних наслідків "холодного" протистояння.
На початку березня Макрон зібрався до Китаю, як він свого часу катався до Москви (і, здається, дзвонив Путіну частіше, ніж своїй дружині, всіляко зволікаючи з допомогою Україні). Не виключено, що згодом до Сі помчить і Шольц. Але хоч би якими гнучкими були вожді Старого Світу, довго їм так у розтяжці не простояти.
Наразі Шольц із Макроном синхронізували свої заяви з Лукашенком та російською пропагандою. Будь-які переговорні ридання "близнюків" охоче ретранслює російська пропаганда, подавши у своєму схибленому ключі, ніби "в українців все пропало". Якщо тема згасає, то німецька Bild завжди може її підігріти.
Слова лідерів Старого Світу практично слово в слово повторюють не лише російські політики, а й тепер самопроголошений диктатор Білорусі, який поперся до Пекіна. Не хочеться думати, що це зрежисовано червоним Китаєм. Але паростки "раптової миротворчості" так чи інакше все активніше підживлюються саме з Піднебесної.