Крим, Курили і Тайвань: навіщо до Києва приїжджав прем'єр-міністр Японії

Прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда був у Києві — вперше з часів Другої світової війни глава японського уряду відвідав країну, на території якої тривають бойові дії. Але символізм цієї поїздки аж ніяк не лише в цьому. Японія з часів тієї ж Другої світової війни перебуває у стані територіальної суперечки з Радянським Союзом, а потім і з Російською Федерацією через Курильські острови, — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.

Мирний договір між двома, по суті, сусідніми країнами не підписано досі — це, до речі, відповідь на питання тих, хто намагається зрозуміти, коли остаточно можуть нормалізуватися відносини Росії та України після цієї війни і чи можуть вони нормалізуватися взагалі, якщо територіальна суперечка у тому чи іншому вигляді залишиться. (А він, думаю, залишиться і у випадку, якщо Росії вдасться утримати частину окупованих територій, і якщо їй доведеться їх покинути — з конституції Росії Крим, Донбас, Херсон і Запоріжжя не викреслять).

Японія пробувала різні стратегії у цій суперечці з Росією, аж до стратегії встановлення особливого особистого порозуміння лідерів. Цієї політики дотримувався вбитий недавно колишній прем'єр Сіндзо Абе, а її архітектором був саме Фуміо Кісіда, який працював в уряді Абе міністром закордонних справ.

Але тепер Кісіда вже й не думає про особисті стосунки з Володимиром Путіним: масштаби небезпеки, мабуть, стали очевидними для Токіо — особливо на тлі очевидного зближення Пекіна та Москви.

У день приїзду Кісіди до Києва Сі Цзіньпін, голова КНР та генеральний секретар ЦК КПК, перебуває в Москві, із захопленням відгукується про Путіна та обіцяє розвиток двосторонніх відносин. Про війну проти України теж говорять, але жодної конкретики, яка б дозволила стверджувати, що Китай виступає за територіальну цілісність України, немає. І ось тут хочеться поставити голові КНР питання — тайванське питання.

У Пекіні наполягають на необхідності "возз'єднання Батьківщини" і ніхто у світі не сперечається з тим, що Тайвань є частиною Китаю. Питання виключно в тому, що питання возз'єднання може бути вирішене лише за поваги до прав китайських громадян, які обрали демократію, а не комуністичний авторитаризм. Що уряди двох Китаїв повинні домовлятися мирно, а не шляхом імпорту комунізму на Тайвань. Але уявімо, що якась інша країна приєднала б Тайвань до власної території, провела б там референдум і сказала б, що тайванці самі хотіли стати частиною, наприклад, Японії, яка й контролювала острів до кінця Другої Світової війни. Як би відреагував Китай?

Адже з Кримом сталося саме це: окупація та анексія, та ще й за підтримки більшості жителів Росії, влада якої пішла на цей акт безпардонного злодійства.

Тому, впевнений, поки в Москві не визнають, що існує питання Курил і питання Криму, і що простим контролем над територіями ці питання не вирішити, не допоможе жоден "китайський мирний план", а відносини Росії із сусідніми країнами залишатимуться напруженими протягом десятиліть, та генеруватимуть нові конфлікти. Майбутнє, не засноване на справедливості, — завжди конфліктне майбутнє.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Крим.Реалії (Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода).