30 тисяч для військових. Якщо вам здається, що це багато – уявіть у холодному окопі себе

Дивує. Дивує, що вчорашнє рішення повернути 30 тис. військовим викликало дискусії.

Я ще можу погодитися з дискусійністю скорочень зарплат міністрам до 67 тис, але преміями дотягнуть. Та мене відверто дивує і шокує дискусійність тези про те, що премія 30 тисяч — це занадто…

Ті, хто пишуть, що це "глибокі тиловики", точно не знають, що таке армія. Адже підрозділ після місяця-двох на передку відходить на відновлення, і вже в цей час військовослужбовець має 20 тис. грн. Те саме стосується медиків, логістів, інструкторів.

Роблю висновок, що війна вже "далеко". Бо рік тому, коли Київ був під загрозою оточення, ці питання точно не порушувалися.

Але вона — війна — нікуди не ділася. Вона і далі загрожує самому існуванню української держави. І тому утримання війська — це екзистенційна річ.

"Тримачам економічного фронту", які за міжнародними конференціями за кордоном пишуть стратегії відбудови України, хочеться нагадати: Україну потрібно ще втримати. І відвоювати.

Це робиться не лише грішми і зброєю. Це робиться людськими життями. На жаль.

І якщо хтось не ризикує своїм життям, то точно має розуміти пріоритет тих, хто ризикує своїми життями і свої життя кладе заради України.

Життя безцінне. І тут є друга проблема, яка дуже інфантильно дискутується на диванах фейсбуку. Мовляв, не можна дозволяти демобілізацію за 18 місяців служби, бо "воюють добровольці", "вони самі пішли", "у військкоматах черги" та "воювати мають ті, хто вміє".

В мене для вас є погані новини: в багатьох батальйонах тих, хто "вміє воювати з 14 року, або тих, хто пішов у лютому 22", залишилося по 16-20%. Вдумайтеся про кількість втрат. Про кількість поранених.

А відмовою в демобілізації ми просто кажемо цим людям: у вас з армії два шляхи — на той світ, або в інвалідність. Іншого не дано, бо "ви самі пішли і вмієте".

Вам не здається, що це цинічний підхід до людей, які добровільно пішли захищати Украіну в найважчий час? Чи їхній обов’язок означає приреченість?

Тому тим, хто пише про "завеликі 30 тисяч військовим" і "замалі 67 тисяч для чиновників" варто було б замислитися, можливо, варто відчути на собі — що таке холодні окопи і смертельна небезпека весь час…

Я знаю, що багатьом цей пост не сподобається. Бо людина міряє на себе. Але ми точно зарано почали дозволяти собі зневагу до військових. Навіть до тих, хто сьогодні в тилу, але завтра цілком реально будуть на передку.

Війна не закінчилася. Противник сильний. Не варто забувати: ми залишаємося на своїй землі завдяки людям зі зброєю в руках.

Джерело