Перемагають не снаряди. Чому Україна виграє війну — рано чи пізно
"Швидко не виходить. Снарядів не вистачає. Погода не помагає. Люди втомлюються. Будинки палають. Захід зволікає. Час тягнеться. Але, попри все, дух людини й дух народу перемагає. І зараз переможе". Думка.
Україна та війна. Старий і море.
Ось думаю: чому Гемінґвею дали Нобелівську премію за невелике в принципі оповідання "Старий і море"?
Хто читав, там дія розвивається дуже повільно, навіть жах як повільно.
Просто здається, що письменник просто тягне час. А читачеві нетерпляче хочеться бачити розв'язку — чим все закінчиться? Скоріше б!
Впіймає, зрештою, старий цю ПРОКЛЯТУ рибу чи ні?
Найбільшу рибу, яку він тільки бачив у своєму житті!
Так, він водив її своїм вудлом, хоча сили були нерівні…
Так, його мало не змило з чахлого баркасу…
Так, він боровся не лише з рибою, він боровся ще й із морем.
А як, справді, побороти море?
І він зрештою виграв цю битву.
Хоча, витягнувши рибу на палубу, з гіркотою побачив, що від неї залишилися тільки кістки.
Але тут головне, що риба здохла.
Так і в нас. Швидко не виходить. Снарядів не вистачає. Погода не помагає. Люди втомлюються. Будинки палають. Захід зволікає. Час тягнеться.
Але сьогодні я ще раз зрозумів, за що дають Нобелівські премії, чому письменники бувають великими та чому класика безсмертна.
Тому що, попри все, дух людини й дух народу перемагає.
І зараз переможе.
Навіть у нерівній боротьбі — чи-то стихія, чи величезна та безмозка риба.