Перемагають не снаряди. Чому Україна виграє війну — рано чи пізно

Україна та війна. Старий і море.

Ось думаю: чому Гемінґвею дали Нобелівську премію за невелике в принципі оповідання "Старий і море"?

Хто читав, там дія розвивається дуже повільно, навіть жах як повільно.

Просто здається, що письменник просто тягне час. А читачеві нетерпляче хочеться бачити розв'язку — чим все закінчиться? Скоріше б!

Впіймає, зрештою, старий цю ПРОКЛЯТУ рибу чи ні?

Найбільшу рибу, яку він тільки бачив у своєму житті!

Так, він водив її своїм вудлом, хоча сили були нерівні…

Так, його мало не змило з чахлого баркасу…

Так, він боровся не лише з рибою, він боровся ще й із морем.

А як, справді, побороти море?

І він зрештою виграв цю битву.

Хоча, витягнувши рибу на палубу, з гіркотою побачив, що від неї залишилися тільки кістки.

Але тут головне, що риба здохла.

Так і в нас. Швидко не виходить. Снарядів не вистачає. Погода не помагає. Люди втомлюються. Будинки палають. Захід зволікає. Час тягнеться.

Але сьогодні я ще раз зрозумів, за що дають Нобелівські премії, чому письменники бувають великими та чому класика безсмертна.

Тому що, попри все, дух людини й дух народу перемагає.

І зараз переможе.

Навіть у нерівній боротьбі — чи-то стихія, чи величезна та безмозка риба.

Джерело

Важливо

Україні потрібна війна, а не хайп. Якщо не почнемо бити по-справжньому – втратимо ще рік