Кинджали у спину Росії. Чому бандитські ракетні нальоти б'ють по Кремлю
"Військово-російський неймінг здається цілком бандитським — чи не так? Удар кинджалом у спину — чимось таким, що походить з підворіття та таборів, надихалися в російському Міністерстві оборони". Думка
Жив-був письменник.
Народився у Севастополі, працював у Донбасі та в Криму (до приходу завойовників), а помер у вигнанні, у Празі.
Не зараз, хоч політична географія читається ультрасучасно, а сто років тому.
Літературна помста більшовикам була оформлена Аркадієм Аверченком як їдка збірка оповідань "Дюжина ножів у спину революції".
І треба ж, у моїй голові це осіло як "12 кинджалів..."
Щоразу, коли звукові ракети обрушувалися на Україну, я згадував про Аверченка.
Військово-російський неймінг здається цілком бандитським — чи не так? Удар кинджалом у спину — чимось таким, що походить із підворіття та таборів, надихалися в російському Міністерстві оборони.
Сьогодні, коли патріотичні ракети перехоплюють "кинджали" так, як больовим прийомом перехоплюють підлу руку бандита, так от тепер кожен недоліт "кинджала" здається мені, навпаки, кинджальним ударом по Кремлю. Відповіддю.
У завершальному, дванадцятому "ножику" двоє людей похилого віку: колишній сенатор і колишній директор металургійного заводу — згадують російську імперію, що впала, в численних подробицях. Саме звідси болісно-ностальгійне "Кому це заважало?" увійшло до радянського фольклору. А остання фраза дожила до Вікіпедії і повисла у повітрі:
— За що вони так Росію?..
Ми, в Україні, тепер достеменно знаємо, за що.