Лукашенко як хлопчик на побігеньках. Як глава Білорусі у потрібний момент обслужив Кремль
В історії з упокоренням заколоту Пригожина білоруський президент відіграв роль не миротворця, а скоріше слуги Кремля, вважає аналітик Сергій Фурса. Продовження ця роль отримала у темі Дмитра Фірташа
Лукашенко — то Чіп і Дейл в одному флаконі. Безумство і відвага. Справжній міцний горішок.
То він рятує матінку Росію зі смути, один стоячи проти заколоту стрільців, зупиняючи армію зеків і найманців під Москвою однією згадкою про білоруських дідів, які воювали.
А наступного дня поспішає на допомогу Дмітру Фірташу, просто хлопцю, якого хоче захопити в свої пута американська воєнщина і робить цього просто хлопця білоруським дипломатом, намагаючись таким нехитрим способом завадити його екстрадиції з такого милого серцю Відня до непривітних Штатів.
А ще ж один він стоїть на західному кордоні Росії, стримуючи навалу польських інтервентів.
А хто як не він має допомогти Путіну робити ядерну ескалацію просто мелючи язиком без кісток, не роблячи нічого…
Здається ж, справжній народний герой.
А насправді — просто хлопець на побігеньках у кремлівської мафії. Яким спочатку треба було зберегти обличчя, домовившись з Пригожиним. А потім врятувати свого газового посіпаку Фірташа, який так багато знає про газові оборудки Путіна і компанії, що просто не можна допустити, щоб він живим потрапив до рук американській слідчих. Але робити Фірташа російським дипломатом якось невдобно.
І Лукашенко завжди до їхніх послуг. Будь-який каприз за російські брудні гроші. Без яких влада узурпатора Луки нічого не варта.
І замість народного героя бачимо просто дуже дорогу вусату проститутку, яка здатна заради влади на все.