Падіння Путіна – питання найближчого часу. Що показав світові заколот Пригожина
Заходу настав час навчитися адекватно оцінювати Путіна та його режим, вважає адвокат Олександр Чебаненко. Зокрема, слід позбутися кількох поширених політичних та військових фобій.
Про фобії Заходу та пригожинський "марш-кидок"
Багато хто з наших небайдужих громадян регулярно задається питанням стосовно досить непослідовної політики колективного Заходу відносно України, Росії та її посіпак в агресії проти нас.
І ось канцлер Німеччини, нарешті, розродився цілою низкою досить відвертих (чи не вперше на моїй пам'яті) заяв, в яких більшість цих фобій та помилок колективного Заходу було приведено разом.
Скористаюсь нагодою та приведу деякі з них — зі своїми коментарями.
1. "Мета Заходу допомогти Україні захистити себе, а не зміна режиму в РФ".
Якщо мета Заходу — реальна допомога Україні, то треба, нарешті, усвідомити, що захист як України, так і всього цивілізованого світу якраз і потребує зміни режиму в РФ, адже їх (України та цивілізації) знищення — це не хвороблива примха одного недофюрера, а державна політика РФ, яка грунтується на потребах російського населення.
2. У відповідь на питання, чи сподівався він, що "заколот Пригожина покладе край правлінню Путіна", канцлер відповів, що "в цьому немає сенсу, оскільки неясно, чи буде краще те, що прийде після нього".
Заколот Пригожина (я називаю його "марш-кидок", де "кидок" має й друге, всім відоме, значення) — не просто "послабив Путіна", він продемонстрував всьому світу реальне положення речей:
- "Потужна влада Путіна" — міф, аналогічний байкам про "другу армію світу", тільки розвінчаний не тільки Силами оборони України, а й найближчими посіпаками недофюрера;
- Падіння Путіна — питання найближчого часу, адже в кримінальному середовищі, зразком якого є російська верхівка, паханів, які продемонстрували свою слабкість, не підтримують і на пенсію практично ніколи не відправляють, а добивають;
- Кінець правління Путіна та, головне, кінець російської недоімперії — логічний етап в світовій історії, що треба прийняти (особливо на Заході), а не чинити цьому опір, в тому числі (в черговий раз) підтримуючи те, що повинно впасти.
3. "Війська Вагнера — це військова частина, яка діє дуже агресивно по всьому світу, і дуже конкретно у війні Росії проти України".
Вагнерівці — найманці, незаконне військове угрупування, на рахунку бойовиків якого тисячі найтяжчих міжнародних злочинів, а будь-яке зволікання з його ліквідацією та притягненням винних осіб до відповідальності, першим кроком в чому може бути визнання його терористичною організацією, не тільки погіршує ситуацію, а й робить співучасниками тих осіб, зокрема, чиновників, хто свідомо підіграє злочинцям.