Розділи
Матеріали

Стратегія Путіна: наскільки Росія зможе ще затягнути війну

Чи є у РФ стратегія? Чи спроможна Росія воювати "довго"? Чому Путіну не вигідні перемовини? На ці найважливіші питання намагається знайти відповідь блогер Юрій Богданов.

Фото: Flickr | Іноді здається, що Путін має план. Але чи так це насправді?

Чи є у РФ стратегія? Чи спроможна Росія воювати "довго"? Чому Путіну не вигідні перемовини?

Нас чекають ще дуже багато місяців війни. На мою думку, точно більше 12. І тому ми маємо сприймати ворога і подальшу війну дуже відповідально.

Але бажання створити "інформаційну альтернативу" шляхом нагнітання паніки та відчаю не дає реальної картини. І шкодить. Тож давайте коротко розберемо тези, які повторюють у нас різні люди в різних обставинах, слідуючи за російськими наративами.

  1. У Путіна є СТРАТЕГІЯ. Затягувати війну, чекати поки ми пересваримося, Захід втомиться тощо.
  2. У РФ є багато ресурсів щоб вести війну "довго". Бо зброя, гроші, Китай, зазомбоване суспільство — потрібне додадуть.
  3. Нас хочуть змусити капітулювати, і тому обмежують допомогу. Тому що всі хочуть поскоріше знову торгувати з Росією. Або протилежна варіація — у Путіна все йде ЗА ПЛАНОМ, і тому він не хоче перемовин.

СТРАТЕГІЯ.

  1. Диктатури в принципі живуть від події до події, балансують, підлаштовуються під реальність, бо інакше б втрачали актуальність з кожною зміною тренду.
  2. Війни диктатури починають, "бо можуть". Кон'юнктура, переконання у власній величі і вдачі формують тезу "ВІЙНА БУДЕ ШВИДКОЮ (і додасть легітимності)".
  3. Коли війна йде не за планом, планом стає "сьогодні помреш ти, а потім вже я". Намір тягнути час по максимуму — це надія, що карта знову попре. Тому "стратегія" Путіна — це гра в казино.
  4. Водночас пропаганда і сам диктатор будуть переконувати усіх, що план в нього є. Бо як же мудрий вождь — і без плану?
Вже немає "тракторних заводів", які можуть почати виготовляти танки...
Фото: ТАСС

РЕСУРСИ.

Міф про нескінченні ресурси РФ я розбирав. Тож давайте коротко.

  1. На старті можливості України та РФ були неспівставні. Економіка — Х10, військовий бюджет за останні 20 років — Х25-30. За авіацією, флотом і ракетами — майже "всуху". Але чинник допомоги союзників і більша ефективність України зіграли роль — тренд на перевагу РФ згасає невідворотно.
  2. Так, не треба чекати, що РФ складе лапки. Вони заллють грошима, що зможуть. Знайдуться ті, хто буде працювати більш-менш ефективно.
  3. Але потенціал економіки РФ обмежений. Вже немає "тракторних заводів", які можуть почати виготовляти танки. Немає інженерів. РФ втрачає більше техніки, ніж може виробити. Єдине, що рятує їх економіку від обвалу зараз — військове замовлення і Ельвіра Набіулліна.
  4. Люди. Так, росіян більше ніж українців. Це чинник небезпечний. Однак страх Путіна перед новою хвилею мобілізації виник не просто так.
  5. На концепцію російської війни на виснаження Україна відповідає — зокрема формує можливість атакувати глибокий тил ворога. Можна багато слухати веселе ниття, що ми нічого не робимо і нічого не виробляємо, але це просто неправда.
  6. Чи може РФ вести війну довго? Більше 2 років? Теоретично — може. На практиці — навряд режим здатен витримати війну такої інтенсивності, якщо допомога Заходу буде як мінімум такою ж. А вона має тенденцію до збільшення.

ПЕРЕМОВИНИ.

Путін не хоче перемовин. Але не тому, що МАЄ ПЛАН чи ВИГРАЄ. Причина в іншому. Подібна диктатура побудована на балансуванні і підлаштуванні під кон’юнктуру. Це надає (іноді) перевагу в тактиці, але майже виключає можливість реалізовувати стратегії. Бо немає інститутів. І війна для режиму — це нова рівновага. В умовах якої можна консервувати оточення, тримати режим диктату і тотальної цензури. Поки що вистачає ресурсу і легітимності. Тобто — до нових болючих поразок.

Поки вони зможуть, вони будуть продовжувати. Не тому, що вони мають план, як перемогти. А тому, що бояться ризиків дисбалансу, який настане, якщо піти на "тотальну мобілізацію" чи визнати поразку. Що ми і бачили на прикладі бунту Пригожина і особливо кількості людей з окопів, які йому співчували. Тому мобілізацію відтягують. Тому бояться повернення солдатів, бо завойовник, який повернувся додому з поразкою — це (буквально) революційний чинник.

Зрештою, вони програють. Інше питання, чи співпадає їх поразка з нашою перемогою.

Джерело