Коли в Україні залишиться 20 мільйонів мешканців. Чому зменшення населення веде до деградації країни
Дехто з експертів вважає, що зменшення кількості населення в Україні ніяк не позначиться на добробуті людей. Економіст Юрій Гайдай із цим категорично не згоден — і пояснює, чому.
"Одкровення" про те, що кількість населення не впливає на добробут людей в країні, тому не варто перейматися демографією — глибоко помилкове.
Зменшення населення, умовно, вдвічі, не дозволяє зменшити удвічі видатки на інфраструктуру. Так, відпаде потреба підтримувати комунікації та соціалку якихось мертвих сіл, але це копійки.
А мережа доріг, залізниць, державний апарат — залишається практично незмінною. Наша потреба у видатках на ЗСУ не зменшиться. Потреба у видатках на дипломатів, урядування, адміністрування податків, ведення реєстрів і т.д. — зменшується непропорційно менше, ніж зменшується кількість населення.
Тобто, за інших рівних, податкове навантаження на одного громадянина, потрібне для збереження існуючого рівня суспільних благ — зростає.
При цьому сильно зменшується і внутрішній ринок. Менший ринок — менше мотивації відкривати виробництво в країні, або повноцінне представництво.
А ще це менша диверсифікованість економіки, ідей, проєктів, відповідно, менше синергії між ними, менше поживного бульйону, у якому зароджується щось нове.
Дуже спрощено, місто на 100 000 населення матиме свій хлібзавод, а місто на 50 000 — не факт. В містечку на 50 000 може бути кінотеатр, а в містечку на 15 000 його ніхто не будуватиме.
В країні на 40 млн може бути 10 потужних університетських центрів з різною спеціалізацією, та дослідницькі програми, які покривають більшість ключових напрямків сучасної науки, звісно, з міжнародною співпрацею. Країна з 20 млн таке не потягне.
Країна із 40 млн може генерувати достатній потік пасажирів, аби, вкупі з транзитом, зробити економічно привабливим міжнародний аеропортовий хаб. А от 20 млн потребують уже значно більшого транзиту, щоб зберегти економіку проєкту.
Це, повторюсь, за інших рівних — не треба тут наводити приклади маленьких європейських/канадійських містечок із повноцінною інфраструктурою. Там кількість компенсується якістю, тобто купівельною спроможністю. Зрештою, саме таким шляхом ми йшли раніше — поступова депопуляція компенсувалася зростанням добробуту населення, рівнем споживання.
Але стрибкоподібну депопуляцію так не перекриєш.