Розділи
Матеріали

Залишилося лише двоє живих. Як живе Дементіївка, за яку рік тому йшли запеклі бої

Рік тому блогер і боєць ЗСУ Юрій Гудименко боровся за визволення села Дементіївка у Харківській області. Тепер він повернувся туди, щоб побачити практично мертвий світ.

Момент звільнення Дементіївки

Днями був у Дементіївці, невеличкому селі між Харковом та Бєлгородом. До повномасштабки там жило десь людей десять, може пʼятнадцять. Зараз двоє: дід, який ходить у піксельному бушлаті, і бабця, яка іноді спускається в підвал і плаче. А коли не плаче — порається по залишках будинку і тримає у порядку пам'ятний камінь по загиблим рік тому прикордонникам. Коли помруть ці двоє — Дементіївка помре разом із ними.

Вона і так вже померла. Дві дороги заросли, і що там у кущах — невідомо. Поля ніхто не засаджував, тому що після минулого року на них ростуть металеві квіти. Цілих будинків немає. Немає і сенсу існування. Єдиний звук, який тут є, то звуки "виходів" чиєїсь артилерії, яка перетворює російських жон на вдів.

Єдина жінка у нинішній Деминтіївці

Колись я прочитав фразу "у кожного підрозділу свій Бахмут". Якщо воно так, то саме Дементіївка — це Бахмут 130-го бату ТрО. Вона випила багато крові, ця Дементіївка, зокрема і моєї, і тут лягли хороші люди. Так само, як до нас тут лягали "кракени", прикордонники, нацгвардійці і спецура, і після нас — знову спецура, знову "кракени" та інші батальйони ТрО і мехбригад. Скільки їх таких, мало кому відомих Дементіївок, де найкращі зупиняли найгірше?

— Це що за кістка?

— Та наче з руки, нижче ліктя. Відірвало мабуть, от і залишилась в траві. Поклади отам.

"Отам" — це між шматком російської військової форми та закривавленими ношами, що стоять біля дерева.

А ліворуч буде стояти пам'ятник, який встановили деякі небайдужі бійці 242 Окремого Батальйону Територіальної Оборони і 130 Батальйону територіальної оборони. З іменами тих своїх, хто поліг в Дементіївці і неподалік.

Багато імен.

Спіть.

Джерело.