"М'ясні бригади" ЗСУ. Як у мережі створили та поширили неправдиву історію про українську армію

Що не так із "мʼясними бригадами"?

Все.

На цьому можна би було зупинитися. Але я спробую на пальцях.

1. У мене не така велика нині вибірка військових, із ким спілкуюсь, але терміну "МБ" не чула від жодного, з жодного підрозділу. Про командирів-мʼясників чула, про цілі бригади — ні. Але з цього випливає, що проблема в окремих командирах, а не в підрозділах.

2. Немає мʼясних, рибних, сирних, грибних, фруктових бригад. То тільки на ринках і в крамницях є такі відділи. Є штурмові бригади, піхотні, мотопіхотні, десантно-штурмові, багато різних, жодна з них — не про їжу.

3. За такої інтенсивності боїв кожен підрозділ може потрапити під роздачу і втратити багато людей. У цьому винні тількі рск, які на нас напали. Все. Навіть командири не винні. І я теж не винна. Ніхто.

4. Як ви собі уявляєте тупо бригаду чмобіків, тільки по-українськи? Ну, кілька тисяч людей, кожен із яких, — дядько з села 50+, який не знає, що таке "Твіттер" (не можу дорікати), натомість телефон мав завжди найпростіший, і в ньому — вайбер. Тільки вайбер! Про інші соцмережі й месенджери дядько не чув. Ото в вайбері дітям тільки дзвонить, щоб сказати, що все добре. А діти, мабуть, вилазять на найвищу сосну, аби прийняти дзвінок? А як дідько дзвонить? Він — чмобік, у нього навіть старлінку нема, отже — звʼязок може спіймати тільки там, де є мобільне покриття.

А дядькові заважають митися? Прям кайданки надівають? А командир у нього — теж механізатор зразка 1980-х? (Не року народження, а року розквіту).

А як тоді дядько визначив, що йому потрібен дрон?

А як тоді дядько просить скоби? Він же, нагадаю, не медійний, не вміє в соцмережі.

Чи в рідному селі? Через вайбер? На який усім селом і збирали.

(Я можу ще дуже довго насипати тут питання про відповідність і невідповідність, якщо що).

5. Є дійсно більш медійні військові і цілі підрозділи. І ні, їх не треба протиставляти. Бо оті самі засуджені тактикульні бородаті рекси — так само на фронті, так само можуть втратити ногу чи життя, як і простий "вайберний" дядько з гемороєм і варикозом.

6. У пані, яка поширила такий популярний нині допис, швидкість репостів будь-чого на сторінці (від війська до продажних чиновників, а нижче, підозрюю, і рецептів "пиріжків, як у мами") — один на кілька хвилин. Це дуже простий маркер, щоб зрозуміти, що перед вами або людина, яка живе в соцмережі, або, найімовірніше, — бот. Як ви думаєте, дорогі дітки, кому ж вигідно поширювати таку ніби страшну, емоційну і цілковито антипризовну "правду"? Правильно, мої розумники! Тим, хто на зарплатні в самі знаєте кого.

Я завжди заходжу на сторінку джерела. Хвилина дослідження — і в мене майже не залишається питань. А як наслідок — і вср…тих поширень.

7. НАЙВАЖЛИВІШЕ! Жоден наш військовий — не такий вср…тий і безпорадний, як у тому самому дописі. Бо це — класичний чмоня. Тільки з болотяного ви регочете, а тут прямо зажурились. Не страшно, що вас цілі бригади таких обороняють? Мені було би дуже страшно. Але я знаю, що моя армія — не така.

8. Гівно — не варення. Не їжте його. Будьте грамотними і медіаграмотними теж.

Ваша глибоко цивільна я.

Джерело.