Рік визволення півдня України. Як може розвиватися війна 2024-го

Повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року стало наймасштабнішою інтервенцією в Європі з часів Другої світової війни. Жоден інший регіональний конфлікт чи війна на теренах Європи не був настільки масштабним і непередбачуваним у розвитку подій. І минулий 2022-й, і 2023 рік це лише доводять.

У лютому 2022 року західне аналітичне середовище стверджувало, що Україна не протримається і 96 годин, поетапно оновлюючи свої прогнози іншими термінами, а в результаті, майже одноголосно до другої половини цього складного року, сходяться на думці, що російська коса знайшла на український граніт.

Це вкотре говорило за те, що будь-яка аналітична інформація обумовлена тим, що аналізувати доводиться явища, із якими сучасний пул аналітиків зустрічається вперше. З масштабом, з адаптацією противників, з оновленням військово-технічного потенціалу як у позитивну, так і негативну сторони. З непередбачуваністю факторів, що виникають. І з досвіду подій 2022 та 2023 років можна зробити низку прогнозів про те, як події розвиватимуться у 2024 році та навіть у наступних, адже завершення війни наступного року не очікується. Навіть за найсприятливіших розкладів.

2024-й може стати для сил оборони України (СОУ) роком звільнення Півдня. Саме передумови такого розвитку подій ми сьогодні можемо спостерігати в зоні бойових дій. Формування плацдарму на лівому березі Херсонської області продовжиться і 2024-го, що може призвести до першочергового підрізування важливої логістики. Це змусить російські війська відійти більш вигідні позиції вглиб області. Опорним рубежем може стати лінія Таврійське-Раденськ, яка не є абсолютно надійною для довготривалого утримання, а тому її прорив – питання часу.

Клин між Новопрокопівкою та Вербовим у Запорізькій області росіяни не зможуть довго стримувати, та його прорве у напрямку Токмака, що у комбінації з розвитком подій на лівому березі змусить росіян відходити ближче до Мелітополя. У свою чергу, росіяни продовжуватимуть намагатися розширити зону контролю в Донецькій області. Зокрема, вони не припинять тиску на Авдіївку, яку окупувати до Нового року їм навряд чи вдасться, і 2024-го вони продовжать настання для отримання кінцевого результату. З іншого боку, Авдіївський напрямок виснажуватиме їх ресурс, не дозволяючи розвивати наступи на старих та нових напрямках.

Після президентських виборів у Росії можлива чергова хвиля мобілізації, яка дозволить вирішити питання з людським ресурсом, при тому, що проблематика технічної, механізованої компоненти так і не вирішиться. Росія продовжуватиме виснажувати свій внутрішній ресурс, що залишився у спадок від озброєння СРСР, і залежатиме від постачання певної номенклатури з Ірану та КНДР.

Результатом бойових дій в Україні у 2024 році може стати класична позиційна війна на Сході та низка досягнень на Півдні, що дозволяють розширювати плацдарми та обмежувати росіян у логістиці.

Говорити про звільнення Криму 2024-го передчасно та недоречно. Послідовність звільнення територій України може мати вигляд – Херсонська область та Запорізька область, між процесом звільнення яких і може мати місце розвиток більш широкого спектру операцій щодо Криму.

Донецька та Луганська область будуть найскладнішим етапом визволення територій України. І все це вказує на те, що сама війна не буде тимчасовою.

Але повернемось до того, з чого почався матеріал. До того, що в аналізі завжди повинні бути присутні не стільки константи, скільки варіативність ситуацій. Наприклад, ми можемо як розглядати, так і виключати у нашому аналізі знищення такої життєво важливої логістичної артерії, як Кримський міст. Наразі Кримський міст функціонує неповноцінно, але функціонує. Але якщо автомобільне та залізничне забезпечення ним припиниться, тоді різко змінюється ситуація на всьому півдні материкової України, адже система забезпечення військ різко деградує. Це, у свою чергу, вплине на ступінь та можливості утримання материкового півдня України російськими військами, і визвольні процеси різко прискоряться.

Питання лише в тому, буде функціонувати міст чи ні. Є й інші моменти, які, на перший погляд, здаються росіянам такими, які більше приносять користь, але які в перспективі можуть дуже негативно позначитися на їх можливості утримання територій.

Наприклад, якщо розглядати хід бойових дій у 2022 році, то російські війська відступали у ситуації, коли утримання плацдарму було для них згубним. Вони втекли з Київської, Чернігівської, Сумської областей під час контрнаступу СОУ на північному плацдармі. Контрнаступ СОУ в Харківській області взагалі став окремою темою для вивчення у військових вишах. Патове становище росіян на правому березі змусило їх бігти на лівий.

Але в 2023 році була прийнята доктрина "ні кроку назад і утримання кожного метра за будь-яку ціну". І ця "будь-яка ціна" виливається в колосальні втрати живої сили росіян. Пряма залежність утримання територій російськими військами від чисельності цих військ може зіграти з ними смертельний жарт. Адже кількість – це не якість, а кількість якісно забезпечувати стає все складніше, і в якийсь момент збереження балансу буде просто неможливим.

2022 року Росія вторглася в Україну військами чисельністю 180 тисяч. Це були елітні підрозділи, що мали максимальну штатну комплектацію та досвідчених як офіцерів, так і військовослужбовців. І тоді, за кілька місяців, Росія змогла захопити значні території України, ціною масштабних втрат, внаслідок чого в другій половині 2022-го вона не змогла захопити жодного міста-мільйонника чи області.

До кінця 2023 року чисельність російських військ в Україні перевищує 400 тисяч. Але, незважаючи на таке чисельне зростання, російська армія не продемонструвала і десятої частини досягнень росіян початку вторгнення. Це і є той кількісний фактор, який дозволяє росіянам утримувати території, але і під вантажем якого вони в якийсь момент обрушаться.

Але це буде не 2024-го. 2024-го у росіян, на жаль, сили для опору ще будуть.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело.