Перемога у 2025 році. Як зробити цей сценарій реальним для України
Росія сподівається, що зможе пересидіти ще рік на нинішній лінії фронту й перемогти 2025-го. Але блогер Євген Дикий запевняє: Україна має достатньо сил і ресурсів, щоб здобути перемогу саме 2025-го. Головне — не витрачати свої шанси.
Стратегія наших ворогів стала набагато реалістичнішою з часів, коли вони щиро вірили, що їдуть до нас на "спєцоперацію". Наразі вони навіть не сподіваються впродовж 2024 року на якісь нові територіальні здобутки, походи на Київ і Харків чи десанти під Одесою.
На наступний рік перед окупаційним контингентом поставлено досить скромну й тому, на жаль, цілком реалістичну задачу: "Дєнь простоять да ночь продєржаться" (с). Програма-максимум "другої армії світу" на весь наступний рік — утримати під контролем окуповані зараз території та максимально перемелювати наші живу силу й техніку під час наших спроб ці території звільнити. Це — все, але це, на жаль, цілком досяжна мета.
За цей самий час російська оборонна промисловість має набрати обертів, знайти дірки в санкційному режимі, які дозволять постачати всі відсутні зараз критично необхідні компоненти, і налагодити виробництво зброї та БК хоча б на такому рівні, щоб покривати всі поточні втрати армії, що воює (забігаючи трохи наперед — наразі росіянам до цієї задачі приблизно як до неба рачки).
За цей же час їхня мобілізаційна система має провести ще кілька хвиль мобілізації, які сумарно мають додати їм ще від пів мільйона до мільйона мобіків. На відміну від планів із промисловості, це здається значно реалістичнішим, хоча з цим теж є багато запитань.
А що ж далі? Далі вся російська військова стратегія базується на майже релігійній вірі в неминучість другого пришестя. Я маю на увазі друге пришестя, як вони його ніжно називають, "Трампушкі" до Білого дому.
За путінським планом, після обрання Трампа (яке в РФ чомусь вважають абсолютно безальтернативним сценарієм) США одразу припинять постачання нам зброї та БК, що або одразу ж примушує нас капітулювати, або ж, якщо ми виявимося впертими, дозволить РФ нарешті перейти від оборони до наступу та впродовж 2025 року нарешті нас остаточно додавити.
От тоді знову марші на Київ, одеські десанти й усе інше, що обламалося у 2022-му. Тільки-от ворогів уже стільки, як зараз, а не скільки було тоді, а ми втомлені, виснажені, із розбомбленим тилом і без постачання БК.
Стратегія дуже нехитра та зав’язана на декількох невідомих, із яких чомусь розглядається лише найвиграшніший для росіян варіант. Але це не означає, що вона зовсім не має шансу на успіх. На жаль, має, якщо тільки ми це дозволимо.
Я спеціально не розбиратиму позитивні для нас варіанти: і що Трампа не оберуть, і що навіть обраний він продовжить нам допомагати, і що на той час роль Штатів перейде до Європи. Це все може бути, а може й не бути, і від нас це не залежить. На мою думку, із усього, що від нас не залежить, ми маємо завжди обирати найгірший для нас варіант і готуватися саме до нього. Тоді, якщо він реалізується, ми виживемо, бо будемо готові, якщо ж усе піде за сприятливішим сценарієм, нам просто буде трохи легше.
Трампушка цілком може тріумфально повернутися до Білого дому, і цілком може перекрити нам постачання у 2025 році. У Європі ж те саме синхронно зробить трійця Орбан – Фіцо – Вілдерс. Усе це зовсім не так гарантовано, як собі намріяли в Кремлі. Але цілком можливо, і навіть досить імовірно.
Але ж це станеться не раніше ніж 2025-го року. Ми маємо цілий рік на підготовку до такого сценарію. Це не багато, але й не мало. Як у тому старому анекдоті про анонсований всесвітній потоп і старого мудрого равина, "у нас є цілий тиждень, щоб навчитися дихати під водою".
На мою думку, якщо ми не профукаємо 2024, як значною мірою профукали 2023, ми цілком здатні підійти до 2025 в зовсім іншому стані, ніж наразі. У стані, у якому допомога від союзників буде нам, звісно, дуже корисною, але не аж настільки критично необхідною та незамінною. Стати самодостатніми та здатними самостійно забезпечувати свої потреби в довготривалій війні — саме це, я вважаю, має стати нашим спільним надзавданням на 2024 рік.
Я впевнений, що ми на це здатні, і маємо для цього всі необхідні ресурси: сировинні, технологічні, фінансові та головний — людський капітал. Слід просто вже зараз поставити собі саме це завдання та сконцентрувати всі сили суспільства й держави для його виконання. Якщо ми це зробимо, російський план "пабєди-2025" накриється так само, як накрився план СВО.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.