Розділи
Матеріали

Україна — не Тайвань. Чому не працюват име закон про англійську мову

Із 15 січня в Україні вступають у дію законодавчі зміни щодо статусу англійської мови. Але економіст Олексій Кущ дуже сумнівається, що це в нас запрацює, бо навряд чи націлене на якусь реальну користь.

Фото: pexels.com | Мова стає потрібною, коли від неї виникає практична користь

Із 15 січня у нас вступають у дію законодавчі зміни щодо статусу англійської мови.

Вона стає майже другою офіційною: нею дублюватимуть офіційні документи, відкриються курси англійської для народу.

Оскільки ця модель злизана з Тайваню, ще раз зазначу, чому в нас вона не запрацює.

Тайванська політика досягнення двомовності до 2030 року (Bilingual 2030 policy) полягає не у відриві школярів від якоїсь "шкідливої другої мови" та навчанні "правильної другої мови", а в конкретних можливостях, які ця двомовність дає.

Саме тому Тайвань у програмі шкільної двомовності робить ставку на Австралію та її університети, а не на США.

"Двомовна країна 2030" на Тайвані "має на меті приведення професійних умінь тайванців, які працюють, у більшу відповідність до загальносвітових стандартів і залучення на Тайвань транснаціональних підприємств, що дасть місцевим індустріям змогу активніше освоювати зовнішні ринки та створювати на Тайвані більше високоякісних робочих місць".

До того ж "Тайвань має твердий намір і надалі співпрацювати з Австралією в інтересах підготовки значного контингенту висококваліфікованих двомовних спеціалістів і розвитку професійного навчання, що відповідає сучасним стандартам".

Для цього діє спільна програма визнання наукових ступенів.

До речі, це саме те, що я пропоную зробити в Україні: відкриття нових технологічних освітніх центрів для передання українцям сучасних компетенцій і навичок, інновацій і технологій.

Залучення в освітній процес великих міжнародних компаній.

Поки ж "двомовність" у нас запроваджують без будь-якої практичної прив'язки, транснаціональні підприємства в Україні чомусь не з'явилися.

Той, кому потрібна англійська (навчання, робота, міграція за кордон), вивчить її й без спеціального закону.

Але це буде меншість.

А для більшості потрібні практичні стимули та реальний сенс.

Також потрібен широкий сегмент приватних шкіл.

Без усього зазначеного вище вивчення англійської перетвориться в нас на обов'язковість, як вивчення іноземних мов у СРСР (я в так вивчав у школі іспанську, яка стала мені в пригоді в житті лише один раз — під час перекладу пісні з серіалу "Просто Марія").

У сучасних умовах це призведе лише до появи української версії "афро-англійської".

Буде "укро-англійська".

Щоправда, із величезною витратою бюджетних коштів.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело