Україна — не Тайвань. Чому не працюват име закон про англійську мову
Із 15 січня в Україні вступають у дію законодавчі зміни щодо статусу англійської мови. Але економіст Олексій Кущ дуже сумнівається, що це в нас запрацює, бо навряд чи націлене на якусь реальну користь.
Із 15 січня у нас вступають у дію законодавчі зміни щодо статусу англійської мови.
Вона стає майже другою офіційною: нею дублюватимуть офіційні документи, відкриються курси англійської для народу.
Оскільки ця модель злизана з Тайваню, ще раз зазначу, чому в нас вона не запрацює.
Тайванська політика досягнення двомовності до 2030 року (Bilingual 2030 policy) полягає не у відриві школярів від якоїсь "шкідливої другої мови" та навчанні "правильної другої мови", а в конкретних можливостях, які ця двомовність дає.
Саме тому Тайвань у програмі шкільної двомовності робить ставку на Австралію та її університети, а не на США.
"Двомовна країна 2030" на Тайвані "має на меті приведення професійних умінь тайванців, які працюють, у більшу відповідність до загальносвітових стандартів і залучення на Тайвань транснаціональних підприємств, що дасть місцевим індустріям змогу активніше освоювати зовнішні ринки та створювати на Тайвані більше високоякісних робочих місць".
До того ж "Тайвань має твердий намір і надалі співпрацювати з Австралією в інтересах підготовки значного контингенту висококваліфікованих двомовних спеціалістів і розвитку професійного навчання, що відповідає сучасним стандартам".
Для цього діє спільна програма визнання наукових ступенів.
До речі, це саме те, що я пропоную зробити в Україні: відкриття нових технологічних освітніх центрів для передання українцям сучасних компетенцій і навичок, інновацій і технологій.
Залучення в освітній процес великих міжнародних компаній.
Поки ж "двомовність" у нас запроваджують без будь-якої практичної прив'язки, транснаціональні підприємства в Україні чомусь не з'явилися.
Той, кому потрібна англійська (навчання, робота, міграція за кордон), вивчить її й без спеціального закону.
Але це буде меншість.
А для більшості потрібні практичні стимули та реальний сенс.
Також потрібен широкий сегмент приватних шкіл.
Без усього зазначеного вище вивчення англійської перетвориться в нас на обов'язковість, як вивчення іноземних мов у СРСР (я в так вивчав у школі іспанську, яка стала мені в пригоді в житті лише один раз — під час перекладу пісні з серіалу "Просто Марія").
У сучасних умовах це призведе лише до появи української версії "афро-англійської".
Буде "укро-англійська".
Щоправда, із величезною витратою бюджетних коштів.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.