F-16 загрузли в Данії. Як бюрократія заважає винищувачам захищати українське небо
Новина про те, що постачання винищувачів F-16 із Данії затримується, дуже засмутила українців, зазначає військовий оглядач Олександр Коваленко. Насправді, пише він, не все в цій ситуації однозначно — і проблема радше в бюрократії, ніж у якомусь злому намірі.
В Україні вже досить давно очікують на постачання винищувачів F-16 для посилення ПС ЗСУ, але буквально днями данське видання Berlingske зазначило, покликаючись на певні джерела в Міністерстві оборони (МО) Данії, що передача бойових літаків затримується ще на пів року. Це повідомлення моментально зіпсувало настрій українцям, які мріють побачити F-16 у небі України, хоча до самого матеріалу є безліч запитань.
Наприклад, жодної офіційної заяви від МО Данії щодо затримки передачі F-16 Україні не прозвучало, а на офіційному сайті відомства немає жодного повідомлення та навіть натяку на цю тему.
Зі свого боку, тільки з початку року надійшло кілька абсолютно зворотних повідомлень із інших країн. Наприклад, Норвегія передала Данії два винищувачі F-16, призначені для навчання українських льотчиків. Бельгія заявила про підготовку до відправки в Данію двох F-16 і приблизно 50 інструкторів, які візьмуть участь у навчанні українців.
Загалом українські пілоти наразі проходять, а також готуються проходити підготовку в США, Великій Британії, Данії, Румунії та Франції, а 26 грудня стало відомо про першу групу українських пілотів, які завершили базове навчання.
Фактично можна сказати, що процес підготовки українських пілотів іде згідно з планами, без зривів, але й без випередження графіків. Із іншого боку, говорячи про підготовку пілотів, у проблематиці передачі F-16 Україні охоплюється тільки одне питання — коли їх набагато більше.
Річ у тім, що передача F-16 Україні — це не тільки передача самих винищувачів і підготовка пілотів, а й підготовка обслуговувального й технічного персоналу, інфраструктури, облаштування аеродрому або аеродромів, які змогли б приймати ці винищувачі, а також забезпечення цих об'єктів необхідним захистом, насамперед — ППО.
Не виключено, що затримка, про яку повідомляло Berlingske, могла бути спричинена збоєм на одному з вищезазначених етапів, але чому тоді видання про це не написало прямо? Як-то кажуть, якщо хайпувати, то хайпувати максимально, що цілком у стилі західної журналістики.
Загалом розв'язання всіх питань, від підготовки пілотів до логістики й інфраструктури, щодо авіаційної коаліції, дуже схоже на розв'язання аналогічних питань, коли формувалася танкова коаліція, тільки з тією відмінністю, що для авіації це в рази енерговитратніший процес. В іншому ж синхронізація процесів підготовки екіпажів і персоналу практично ідентична.
Але все ж таки, навіть якщо говорити про дотримання термінів передавання Україні винищувачів, варто зазначити, що це все одно задовго з урахуванням потреб української армії відновлювати панування в повітрі. І саме F-16 у цьому питанні можуть стати одним із основних інструментаріїв.
Наразі ПС ЗСУ для протидії російській авіації та виконання бойових завдань насамперед застосовують морально й технічно застарілі винищувачі МіГ-29, меншою мірою Су-27, а також фронтові бомбардувальники Су-24 та штурмовики Су-25. Кожен із цих бойових літаків має свій обмежений функціонал застосування, але водночас жоден із них не є багатофункціональним і тим паче рівноцінним або таким, що перевершує за характеристиками російські Су-35, Су-34 та Су-30.
А F-16 — це легкий багатофункціональний винищувач, який зможе виконувати завдання МіГ-29, Су-24 та Су-25 і навіть більше завдяки розширеній номенклатурі ракетного озброєння.
Для знищення повітряних цілей F-16 має на озброєнні ракети класу "повітря-повітря" AIM-120 AMRAAM, які залежно від модифікації здатні знищувати цілі на відстані понад 100 км. Це озброєння може стати вирішальним чинником у боротьбі з російською авіацією, наприклад, Су-34, які застосовують коректовані авіаційні бомби (КАБ), що стали серйозною проблемою під час здійснення СОУ сухопутних наступальних операцій.
F-16 також мають у своєму арсеналі засоби ураження сухопутних цілей класу "повітря-поверхня". Наприклад, це крилата ракета AGM-158 JASSM, за своїми характеристиками дуже схожа на Storm Shadow і Scalp EG. Або тактична планувальна керована авіаційна бомба — AGM-154 Joint Standoff Weapon з дальністю ураження цілей понад 100 км.
Але найцікавіший екземпляр в арсеналі F-16 — це протикорабельна ракета AGM-119, що дає змогу вражати надводні цілі на відстані до 55 км і більше.
Винищувачі F-16 дадуть змогу розв'язувати ПС ЗСУ найширший спектр бойових завдань, але поки ПС ЗСУ перебувають у режимі очікування постачання бойових літаків, запити на які надсилали ще 2022 року, тільки до другої половини 2023 року їх було розглянуто й прийнято, і лише в першій половині 2024 року буде виконано.
Поки цей довгий, бюрократичний і архаїчний процес ухвалення рішень і надання запитуваної номенклатури тягнувся, відсутність сучасної авіаційної компоненти і номенклатури озброєнь, яка додається до неї, вкрай негативно позначається на ситуації в зоні бойових дій в Україні. Як у наступі, так і обороні. Зрозуміло, будь-яке сповільнення надалі ситуацію тільки погіршить, з урахуванням спроб російських окупаційних військ постійно адаптуватися до умов, що складаються в зоні бойових дій.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.