Ядерна зброя в космосі: які цілі переслідуватиме Росія на орбіті

Нещодавно ми дізналися, що в Сполучених Штатів є розвіддані, які дають змогу припустити, що Росія розглядає можливість створення якоїсь нової протисупутникової зброї. Оскільки офіційні особи США надали мало підтверджених подробиць, багато хто припускав найгірше. Але нам усім слід зробити крок назад і видихнути.

Публічні теорії, як правило, діляться на два напрямки: або це ядерна зброя в космосі, або супутник радіоелектронної боротьби з ядерною установкою. Якщо це буде ядерна зброя космічного базування, вона не буде ні новим потенціалом, ні особливо корисною для Росії. З іншого боку, якщо це супутник радіоелектронної боротьби з ядерною установкою, то є підстави для більшого занепокоєння.

Почнімо з огляду того, що ми знаємо про це, а даних не так багато. На брифінгу для преси 16 лютого 2024 року радник Білого дому з національної безпеки Джон Кірбі підтвердив кілька речей: Росія розробляє новий протисупутниковий потенціал, цей потенціал не розгорнутий і безпосередньої загрози немає, а зброя не може ні нападати на людей, ні спричиняти фізичні руйнування на Землі.

Інша ключова інформація, надана Кірбі, полягає ось у чому: що б це не було, це порушить Договір про космос (ДПК), багатосторонній договір 1967 року, який досі є основою космічної політики. ДПК не дуже обмежує військові можливості в космосі, але він прямо забороняє розміщення ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення на орбіті, хоча це не включає в себе космічні кораблі з ядерними двигунами.

Якщо Росія розробляє ядерну зброю космічного базування, призначену для заподіяння шкоди іншим супутникам, це не нова ідея або потенціал. Ми давно зрозуміли, що ядерні події на великих висотах загрожують космічним системам, про що свідчать випробування ядерної зброї США та Радянського Союзу на початку 1960-х років. Ядерний вибух у космосі створює як електромагнітний імпульс (ЕМI), що може миттєво "вбити" електроніку на найближчих супутниках, так і радіаційний пояс, що стане глобальним і зашкодить супутникам у наступні тижні та місяці.

Росія, безумовно, має необхідний ядерний і космічний досвід для розроблення та розгортання ядерної зброї космічного базування, так само, як і Сполучені Штати й низка інших країн. Радіаційний пояс, створюваний такою зброєю, матиме широкий і невибірковий вплив на неекрановані супутники на порушених орбітах. По суті це буде атака камікадзе в космосі — вона, імовірно, призведе до знищення багатьох власних супутників Росії, а також систем, на які вона буде націлена, і супутників багатьох інших країн. Це було б актом відчаю, багато в чому схожим на неодноразові погрози Росії застосувати тактичну ядерну зброю в Україні.

Неясно, яку вигоду отримає Росія від розміщення подібної зброї в космосі, якщо та коли це знадобиться. У Росії вже є парк балістичних ракет, здатних будь-якої миті вивести ядерні боєголовки в космос, і це не порушує жодних договорів (поки не буде використано), і від них практично неможливо захиститися, якщо їх запущено за траєкторією, протилежною Сполученим Штатам. Усі попередні ядерні випробування в космосі проводилися із Землі, а не на орбіті.

Інша висунута гіпотеза полягає в тому, що це не ядерна зброя, а, ймовірніше, супутник радіоелектронної боротьби з ядерною установкою, який може бути використаний для нападу на інші супутники. Покладаючись на ядерну енергію замість сонячної, супутник може безперервно працювати без необхідності підзарядки батарей і без обмеження вироблення електроенергії кількістю сонячних панелей, які він може розгорнути. Примітно, що Росія нещодавно розглядала можливість створення ядерного реактора потужністю 1000 кіловат для супутників.

Оснащення супутника ядерним реактором і корисним навантаженням для радіоелектронної боротьби може дозволити Росії глушити сигнали між супутниками та Землею або перехресні зв'язки між супутниками. Наземні постановники перешкод на автотранспорті, літаках і кораблях мають набагато обмеженішу дальність дії через кривизну Землі й обмежені джерела енергії. Вони також уразливі для атак звичайними засобами. Українці, наприклад, могли б уразити ракетою російську вантажівку-постановник завад на Землі, але було б набагато складніше та небезпечніше збити російський супутник, що робить те ж саме з космосу, не кажучи вже про те, що Україна жодних протисупутникових ракет не має.

Це зброя, через яку ми повинні хвилюватися, оскільки вона може бути використана Росією, не перетинаючи жодних ядерних червоних ліній, і яка забезпечить Росії негайну перевагу на полі бою. Постановка перешкод — це оборотна форма атаки, яка не призводить до будь-яких фізичних руйнувань, наприклад, космічного сміття. Росія та інші країни продемонстрували готовність глушити супутникові сигнали, такі як GPS і телевізійні передачі, як у мирний час, так і під час конфлікту. Якщо здійснити це з космосу за допомогою набагато потужнішого джерела енергії, ці атаки стануть набагато ефективнішими та їх буде важче відбити.

Ідея про те, що Росія розгорне ядерну бомбу, не має особливого сенсу. Це не дасть Росії якихось нових стратегічних або тактичних переваг, яких вона вже не має завдяки своїм наземним ракетам із ядерними боєголовками, і буде корисне тільки за найважчих обставин. Очевидно, що Росії потрібен потужний глушник супутників у космосі, який міг би націлюватися на певні супутникові сигнали та працювати безперервно в міру необхідності.

Незалежно від того, чим це обернеться, ми повинні використати цю можливість, щоб переорієнтувати увагу на створення більш стійких і захищених космічних систем. Зрештою, саме через подібні загрози Конгрес створив Космічні сили США. Є багато способів зробити супутники стійкішими до перешкод та інших форм атак. Це також дає можливість подвоїти зусилля з нашими союзниками щодо розробки низки планів того, що ми робитимемо як до, так і після нападу в космосі. Наші колективні слова та справи мають дати зрозуміти Росії, що напад на наші космічні системи — не в її інтересах.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело