Борговий зашморг. Як зростає держборг України та чи будуть його списувати
Кредитори України стали погрожувати дефолтом, якщо не відновляться процентні платежі за євробондами. Ця ситуація — привід для економіста Олексія Куща поговорити про борговий зашморг, який дедалі тугіше затягується на горлі країни.
Ви нарешті борги списуватиме?
Схоже, у зовнішніх кредиторів України "урвався терпець": уперше в історії кредитори хочуть списати борг, а боржник — ні.
Зараз на руках у приватних кредиторів — приблизно 20 млрд дол. єврооблігацій України за номіналом. За ринковою вартістю цей портфель може коштувати 4-6 млрд дол. залежно від часу оцінки.
Середня ставка за купоном — 7%, тобто близько 1,4 млрд дол. щорічно у формі відсотків. Але це якщо рахувати за номіналом, а якщо за ринковою вартістю, то 1,4 млрд дол. на 4 млрд дол. — це вже до 35% річних!
Зрозуміло, що частина інвесторів не встигли "вистрибнути" з наших євробондів, але ті, хто встигли "застрибнути" з дисконтом у 70-80% під час купівлі, то ті в шоколаді. Будуть у шоколаді, якщо почнуться процентні платежі, які зараз на паузі: відсотки нараховуються (капіталізуються), але не виплачуються.
Вони навіть готові на списання частини боргу. Ось і Wall Street Journal пише, що кредитори хочуть відновити саме відсоткові платежі за українськими євробондами. В іншому разі погрожують дефолтом: у серпні 2024-го року спливає відстрочка за платежами.
Такі статті — завжди заказуха.
На що натякають кредитори?
Разюче, але вони згодні майже на мою модель реструктуризації, про яку я неодноразово писав. Це списання 50% боргу та зниження ставки за купоном до 5%. У статті про це прямо не йдеться, але натяки на такий сценарій є: кредитори розраховують на 500 млн дол. процентних платежів на рік. А це, наприклад, списання 10 млрд дол. і 5% за рештою 10 млрд на рік.
Чому кредиторам вигідний такий сценарій? Тоді такі компанії як BlackRock і Pimco отримають річну прибутковість у розмірі до 20%. Космос!
І це тільки за купоном.
Якщо ти купив чужий борг за 20% від номіналу, то ти можеш погодитися на списання 50% номінальної вартості, адже відсоток нараховуватиметься на номінал, що залишився, який однаково буде вдвічі-втричі більшим за вартість боргу під час купівлі.
Тобто списуй 50% і нараховуй відсоток на залишок за номіналом, усе одно отримаєш Х2, Х3 до офіційного відсотка за купоном.
То чому в Україні поки що проти?
Річ у тім, що тут наші хлопці теж купили євробондів Батьківщини. Тільки на відміну від BlackRock, вони не хочуть сидіти в українських євробондах роками, отримуючи свій відсоток. Вони хочуть погашення облігацій за номіналом у 1000 дол./євро, куплених за 200 дол./євро.
Зрубати грошенят, купити костюми з відливом — і в Дубаї.
Ось так на одній прямій зіткнулася стратегічна жадібність і тактична.
А тут ще країни-партнери, яким відтермінували погашення боргу України перед ними до 2027 року й можуть взагалі нічого не повернути.
Тобто платежі за єврооблігаціями на користь приватних кредиторів сплачуватимуться за рахунок зовнішньої допомоги країн-партнерів.
Ось так у глобальному масштабі бюджетні гроші ЄС і США перетікатимуть у кишені приватних інвестиційних фондів. А Україна — як транзитер.
Чим не глобальна корупція?
Свого часу про подібний ефект заміщення писав нобелівський лауреат Джозеф Стігліц на прикладі Пуерто-Ріко, якій виділяли гроші на відновлення після урагану, а вона погашала борги.
Свого часу Franklin Templeton скупив майже 50% українських єврооблігацій взимку 2014-го, коли на вулицях Києва текла кров. Потім "у Франкліна" назвали цю операцію однією з найкращих, найприбутковіших в історії. Ба більше, у грудні 2015-го, взявши під контроль раду кредиторів, вони провели ще й найкращу для себе реструктуризацію боргу України, отримавши на суму списання боргу ВВП-варанти, податок на наше економічне зростання.
Історія повторюється.
Не використали історичного шансу на списання боргу у 2014-му, не використали й зараз.
Не жили заможно, годі й починати: передали наступним поколінням борговий зашморг, державний борг у розмірі майже 90% ВВП.
А будуть і всі 100% за такої стратегії.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.