Ще менше електроенергії. Який вигляд має деградація української економіки

Який реальний рівень ВВП України і наскільки великий масштаб кризи без урахування зовнішньої допомоги

ВВП України минулого року становив 6,5 трлн грн у номіналі.

Розмір міжнародної допомоги становить 1,5 трлн грн або 23%.

Ці гроші йдуть, в основному, на покриття соціальних витрат бюджету: пенсії, зарплати бюджетників, допомоги, стипендії тощо.

У доларі приблизно така сама картина: ВВП у 2023-му становив 160 млрд дол. в еквіваленті, допомога — 40 млрд дол. або 25%.

Насправді, ефект зовнішньої допомоги ширший.

За рахунок цих грошей виплачуються соціальні трансферти, які, зокрема, йдуть на купівлю соціальних товарів і послуг, здебільшого національного виробництва. Тобто, формується платоспроможний попит. А отже, включається ефект мультиплікатора бюджетних і споживчих витрат.

Можна вважати, що до 1/3 ВВП прямо чи опосередковано формується за рахунок зовнішньої міжнародної допомоги, і без неї наш валовий продукт минулого року навряд чи перевищив би 100 млрд дол.

Але крім державного бюджету, є і фактор платіжного балансу.

Так, дефіцит торговельного балансу торік наблизився до позначки в 40 млрд дол., хоча сам платіжний баланс залишився профіцитним, зокрема за рахунок позитивного сальдо фінансового рахунку (майже на +20 млрд дол.) і поточних трансфертів (+24 млрд дол.).

Тобто, якби не гранти (йдуть у трансферти) і кредити (йдуть у плюс за фінансовим рахунком), наш платіжний баланс отримав би "дірку" в 40 млрд дол. і дефіцит у розмірі 25-30 млрд дол.

А це призвело б до глибокої девальвації гривні, як мінімум на рівні 2022 року.

Що, знову ж таки, призвело б до переоцінки валютного еквівалента номіналу ВВП — таким чином, валютний ВВП міг би скоротитися до 70-80 млрд дол.

До речі, в цьому немає нічого незвичайного: у 2015-му наш ВВП уже падав зі 183 млрд дол. у 2013 до 90 млрд дол.

Яка відносна глибина падіння?

У 2022-му реальний ВВП у гривні скоротився на 28,8%, а у 2023-му — зріс на 5,3% (відновлювальне зростання на низькій статистичній базі порівняння).

Валютний еквівалент минулого року становив 160 млрд дол. — це 80% від рівня 2021-го (тоді було зафіксовано історичний максимум у 200 млрд дол.).

Але тут, знову ж таки, суттєве статистичне "збурення" формує зовнішня фінансова допомога.

Тому використовуємо так званий "електричний метод" — це коли темпи зростання ВВП визначаються за динамікою виробництва і споживання електроенергії.

У 2021-му році було вироблено 155 млрд квт/год електроенергії, спожито 120 млрд (або 77%), решта — втрати, витрати в мережах тощо, нетто-експорт становив 2 млрд квт/год.

У 2022-му виробництво впало до 115 млрд, споживання — до 90 млрд (78%), нетто-експорт — до 1 млрд.

Скорочення виробництва становило 26%, а споживання — 25%. Це приблизно відповідає рівню падіння ВВП у 2022-му році (до 29%).

Але у 2023-му році спостерігаємо вже зовсім аномальну картину: виробництво електроенергії скоротилося до 105 млрд, споживання — до 85 млрд або 81%. Було зафіксовано не експорт, а нетто-імпорт електроенергії на 0,4 млрд квт/год.

У відносних величинах, виробництво скоротилося на 9%, а споживання на 6%. При цьому, статистика визначила зростання ВВП на 5,3%.

Ситуація справді атипова, тому що споживання електроенергії скоротилося на 6%, а валовий продукт — зріс на 5%. Такого не буває.

У чому причина?

На мій погляд, корінь проблеми полягає в глибокій структурній деградації нашої економіки.

Практично повна деіндустріалізація і залежність ВВП від сировинного сектору (агро), банківського та сектору послуг, де немає прямої залежності між зростанням виробництва і споживанням електроенергії. Плюс збільшення внеску у ВВП податкових надходжень.

Усі ці сегменти економіки (крім агро) — безпосередньо залежать від розміру зовнішньої допомоги: податки, фінанси і сектор послуг (включно з торгівлею) тримаються на плаву завдяки зовнішній фінансовій допомозі.

З позитивних ефектів такої структурної трансформації можна назвати лише скорочення розриву між виробництвом і споживанням: якщо 2021-го року споживання становило 77% від виробництва, то 2023-го — 81%.

Тобто, до 4% виробництва електроенергії, яка раніше "зникала" у вигляді втрат у мережах, зараз офіційно споживається.

Я це можу пояснити зниженням ринку "тіньової електроенергії", до якої були залучені великі підприємства, які під час війни зупинилися або були зруйновані.

По суті, наша економіка стає дедалі менш енергоозброєною. Не енергоємною (що було б цілком позитивним явищем), а саме менш енергоозброєною.

А ще Тесла визначав рівень розвитку цивілізації від кількості машин і рівня генерації електроенергії.

У такому форматі наша економіка може розучитися за час війни що-небудь виробляти в принципі.

Горизонти післявоєнних структурних трансформацій (якщо вони взагалі будуть) стають дедалі туманнішими.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Страшніші за ракети і "шахедів". Чому бізнес не йде з прифронтових зон