Путін запускає "нову Росію": чому нерозумно очікувати від Кремля припинення війни
Після смерті Путіна Росія зміниться не більше, ніж змінився Іран після смерті аятолли, впевнений експерт Олексій Кущ. І, до речі, Росія починає трансформуватися за іранським зразком уже зараз — у неї навіть без зайвих слів формується щось на кшталт власного "Корпусу вартових ісламської революції".
"Спеціальна виборча операція" (СВО) у вигляді виборів 2026 року до російської Думи завершилася. Партія влади ("Єдина Росія") отримала 57% голосів і формує монокоаліцію.
Ми спостерігаємо зміцнення структур російської влади, але цей процес має більш далекосяжні наслідки. Йдеться про формування в РФ прошарку "нового дворянства", до складу якого входить значна частина учасників війни.
По суті, Росія не лише стала на шлях "іранізації" економіки, а й розпочала "іранізацію" політики та ідеології. Інтеграція учасників війни в систему влади формує певний аналог іранського КСІР: російський Корпус стражів імперської величі (КСІВ).
Попередня модель влади в РФ формувалася таким способом: національні еліти на рівні автономних республік, країв, округів та областей — мікрорівень; на макрорівні — влада у вигляді поєднання силовиків та великого капіталу. Силові структури забезпечували взаємозв’язок макро- та мікрорівнів.
Зараз Путін розпочинає проєкт створення нової політичної системи в РФ, яка повинна буде прийняти його історичний "багаж".
Місцеві правлячі угруповання (які в умовах системної кризи часто переходять на бік відцентрових сил або "реформаторсько-трансформаційних" сил) поступово замінюватимуться мілітаризованими політичними угрупованнями влади (що формуються в процесі діалектичної дифузії "війна-влада-війна"). Вище за місцеві органи влади та Думу ці воєнізовані політичні групи ніхто не пустить, структура верхньої надбудови не зміниться. Але на нижньому та середньому рівнях трансформація буде глибокою.
Злагодженість системи забезпечуватимуть уже не лише силовики, а й поєднання силовиків та військових. Саме тому, наприклад, багато російських губернаторів зараз намагаються "проявити себе", беручи участь у війні.
Важливо
Ця модель спрямована не стільки проти можливих прозахідних настроїв частини суспільства в майбутньому, скільки проти критичного посилення впливу Китаю.
Аналогічна модель тут — знову ж таки іранська. Для Ірану Китай є чи не єдиним стратегічним партнером (як і для Росії), зв’язок із яким забезпечує технократ на кшталт Масуда Пезешкіана, але водночас КСІР залишає за собою право остаточного рішення.
Така сама модель може сформуватися в РФ і "після Путіна": умовний технократ Мішустін при владі та КСІВ як "випрямляч" змінного струму політичних рішень.
Формування цієї системи в контексті війни означає лише одне: "після Путіна" РФ зміниться приблизно так само, як Іран змінився після Хаменеї. Тобто її політика стане більш радикальною (за це відповідатиме КСІВ) і більш синоцентричною (за це відповідатиме технократ на кшталт Мішустіна).
Тому всі сподівання деяких наших політиків на те, що "після Путіна" війна припиниться сама собою, є досить наївними. У будь-якому разі нам доведеться шукати модель завершення війни, а не чекати Deus ex machina у вигляді "дивовижного вирішення".
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо