Небезпечний вибір. 5 причин, чому США не будуть головним союзником України, якщо віцепрезидентом стане Джеймс Венс
Дональд Трамп обрав ймовірним віце-президентом Джеймса Венса, по суті — свою молоду копію. Експерт-міжнародник Ілія Куса наводить п'ять головних наслідків цього рішення, які зачіпають, зокрема, й Україну, причому зачіпають дуже серйозно
Вибір Джеймса Венса як віцепрезидента Трампа свідчить про кілька речей:
- Це потенційний політико-ідеологічний спадкоємець. Йому 39. Дуже молодий за мірками американської політики. Він лояльний, який увірував в ідеї MAGA, і добре підходить під наступне покоління трампівського руху "нових правих", якому можна буде передати факел. Якщо він добре проявить себе на другорядній ролі, то до 2028 року з нього можна буде зробити "Трампа 2.0" і змагатися з молодим поколінням демократів. Не здивуюся, якщо виявиться, що Трамп ухвалив рішення взяти Венса лише після замаху на своє життя в останні 2 дні.
- Трамп вирішив не ризикувати вибором не 100% лояльного віце для розширення електоральної бази і залучення інших соціальних груп і пішов перевіреною надійною доріжкою, обравши по суті дуже схожого на нього правого консерватора, який лише зацементує ядерний електорат Трампа та посилить його меседжі, пов'язані з анти-елітним бунтом і хрестовим походом проти істеблішменту. Можливо, Венс приверне частину молоді та голоси "іржавого пояса".
- Вибір Венса показує, що Трамп зацікавлений перехопити контроль над партійним мейнстримом, зміщуючи його в бік джексонівської демократії, з акцентом на внутрішні питання, анти-елітаризм, реструктуризацію державних структур тощо. Вони намагатимуться підім'яти партійний порядок денний під себе, щоб застовпити умовний "трампізм" на роки вперед і здолати традиційних республіканців саме тоді, коли в партії починається боротьба за нових лідерів.
- Для зовнішньої політики вибір Венса означає прихильність Трампа політиці обережного залучення в міжнародні справи з пріорiтизацією Китаю, вузьким розумінням національних інтересів, перекладанням відповідальності на союзників і скороченням зовнішньої допомоги. Для нас це не найкращий сигнал, оскільки Венс відомий своїми скептичними висловлюваннями щодо подальшої допомоги Україні, критикою президента Зеленського і прихильністю ідеям Трампа швидко закінчити війну переговорами.
- У середньо- і довгостроковій перспективі, на мій погляд, усе це означає, що нам у нашій зовнішній політиці треба буде зміщуватися в бік європоцентричного західного вектора, а не ставити США в пріоритет №1.
Вибір Венса показує, що Трамп не має наміру шукати широкий компроміс щодо питання подальшого розвитку національного проєкту в Штатах, а навпаки, пробиватиме свій порядок денний і намагатиметься нав'язати його через політичну перебудову, навіть якщо це означатиме ескалацію боротьби з опонентами.
Це означає, що США не вийдуть із внутрішньої кризи найближчими роками, і їхня залученість у наші справи буде такою самою обмеженою й умовною, а залежність від електоральних циклів та ідеологічних гойдалок залишиться високою.
Тому нам варто орієнтуватися на пріоритетність Європи над США на нашому західному напрямку. Зрозуміло, це не означає відмови від партнерства з Вашингтоном, але Європа для нас — ближчий, природніший і зрозуміліший союзник, з яким можна розвивати дуже різні формати взаємовідносин, а не бути весь час у моделі обмеженого асиметричного партнерства без чітких гарантій вирішення наших стратегічних завдань.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.