Крах Путіна під Курськом. Як операція ЗСУ зруйнувала стратегічний план РФ
Підбиваючи підсумки більш ніж двох тижнів Курської операції, аналітик Юрій Богданов виділяє її стратегічний підсумок. Впав план Путіна нав'язати Україні війну на виснаження — тепер сюжет зовсім інший, і зовсім не на його користь.
Курськ і провал гри Путіна.
Час трохи узагальнити стратегічно-політичний контекст того, що відбувається останні два тижні. Оце текст цьому присвячений.
Весь шалений потік, який летів на тему перемовин (і на Заході, і на Сході, і від внутрішніх джерел), спирався на просту логіку: Росію не можна перемогти у змаганні потенціалів, тому треба перемовини.
Бо — бачите ж — Путіну все вдається. Так, величезною кровʼю, невиправданими втратами, ціною майбутнього Росії — але він суне на Донбасі. В України великі проблеми, а зараз ще і Трамп переможе — ну точно треба перемовини. А ескалацію не можна, бо ядерна бомба чи перенесення війни у Балтію.
У лінійній війні без змін і різких рухів логіка Путіна працювала: він тисне, Україна поступово здає території — так, дуже-дуже повільно, але ж здає, Захід боїться ескалації й тому треба поступитися. Плюс на це працював психологічний тиск на військових і цивільне населення України шляхом постійного ракетного терору і роботи його інформаційної армії.
Плюс його пропаганда чудово відпрацювала тему про "Україна все одно не вміє у наступальні операції". Успіхи в Харківській і Херсонській областях забулися, а у всіх перед очима був контрнаступ 2023. А його результати викликали загальне розчарування в Україні й на Заході. Все це мало створити образ "непоборності" російського режиму.
В умовах, коли Путін залучає до війни все більше і більше старої техніки, стягує на Донбас буквально все, що може ходити і їздити заради ще кількох кілометрів, мені все це просування на Донбасі нагадує all-in на зеро. Але, як бачимо, воно працювало. І якби ми теж всі сили та засоби застосували для боїв на Донбасі — ми б залишалися у сприятливій для Путіна логіці.
Тому військово-політичному керівництву і нашим партнерам треба було виходити з глухого кута. Власне, асиметричні дії — єдина можливість для цього. Успішна наступальна операція в Росії довела три речі:
- Україна вміє наступати. Коли має сприятливі умови, а не штурмує укріплення в лоб. Коли зберігає інформаційну тишу. Коли може проявити креатив: це, до речі, привіт тим, хто питає, чому саме Курщина, а не Донбас і не знову Південь.
- Інвестиції у перемогу України — виправдані. Тому що Україна може проводити ефективні наступальні операції, коли в неї є сили. В той час, як у Путіна не вистачає сил на всю лінію фронту.
- Червоні лінії Путіна — блеф. Так, миттєвого перегляду не сталося і не могло, бо політика і бюрократія дуже інерційно мислять. Їм потрібен час. Але зсув у інформаційному просторі Європи та США стався, це помітно для будь-кого, хто читає їхню пресу. Треба час на ухвалення і публічне обґрунтування необхідних рішень.
На зараз є три категорії людей, які намагаються знецінити операцію Сил оборони з перенесення війни на територію ворога — путінські пропагандисти, українські зрадограї, а також уряд КНДР. Більшість західних оглядачів сходяться на формулі, що цей наступ — рішення ризиковане, але виправдане політично і військово як спосіб тиснути на Путіна і його армію.
Тут треба нагадати ще одну річ — за що саме йде війна на цьому її етапі. Особливо в контексті просування росіян на Покровськ і того, що саме вони просувають у наше інформаційне поле тезу, що "здають Донбас в обмін на Курськ". Війна йде за виснаження ворога і позбавлення його можливості продовжувати війну. Щоб змусити його вести перемовини з позиції сили для України або як мінімум з позиції паритету.
Цієї мети можна досягти двома шляхами: або завдати лінійну і пряму військову поразку (поки для цього умов немає), або ж поєднанням військових й інших інструментів підірвати соціальну та політичну легітимність Путіна — як мінімум вести війну, як максимум — керувати Росією.
І про Донбас. По-перше, ви рано ховаєте Покровськ. По-друге, нагадаю: ми вже втрачали у цій війні і Купʼянськ, і Ізюм, і багато чого ще. Ворог був під Києвом і на окружній Харкова. Але зараз РФ дуже далека від тих рубежів. А Україна перенесла війну на територію агресора. Такі от справи.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.