Кругова порука по-українськи: що символізує історія з прокурорами-інвалідами
В історії з прокурорами-інвалідами аналітик Юрій Богданов бачить глибинну проблему України. Це принцип, за яким у нас склалася кругова порука і система фальсифікації статусів та привілеїв — причому склалася вона не вчора.
Головна проблема прокурорів з інвалідністю — не в самому факті набуття інвалідності. А в тому, що ця історія символізує. Вона символізує системну хворобу.
Бо воно ж не по конкретну послугу від МСЕК прокурорам. А про принцип, за яким у нас склалася кругова порука і система фальсифікації статусів та привілеїв. А склалася вона не вчора.
Як функціонує стандартне українське місто чи село? І що воно менше, то це характерніше.
Є у вас голова громади і його наближені. Швидше за все, вони керують років 10, а може й більше. Можливо, підсиділи попередника чи успадкували місцевий трон.
Вони давно наживаються на землі, "мутках" із бюджетом через КП чи напряму. Щоби ними не цікавились, вони давно повиділяли земельні ділянки всім місцевим прокурорам, суддям і "ментам". Коли прийшла децентралізація, вони тільки стали міцнішими, бо нормального суду і правоохоронців не підвезли.
Якийсь племінник робить карʼєру у місцевій прокуратурі, тітка очолила МСЕК, а син — місцевий Пенсійний фонд. Як контролювати вибори в сільську раду, вони давно знають, раз на 5 років змінюють партію — регіонів на БПП, БПП на "слуг", "слуг" на прислуг змінять, коли треба буде.
Прокурори та місцеві судді давно і впевнено з ними в ясна. Губернатори приходять і йдуть. А бізнес (наприклад — найбільший аграрій) або в партнерстві, або намагається не конфліктувати.
В підсумку локально утворюється такий собі конгломерат муйні, яка відтворюється вище і вище. На обласному рівні. Де ці місцеві групи та великі гравці вже формують якусь регіональну політику послуг і привілеїв. І так далі, вище і вище.
Така структура на місцях насправді старша за поточну українську державність. І, звісно, вона не може не інфікувати всю вертикаль. Той саме deep state, який сильніше президентів, премʼєрів, міністрів, які й самі часто є носіями схожої системи цінностей.
От, наприклад, звичка збирати собі бонуси, синекури та регалії, обвішуватися рюшками й медальками знецінює не тільки статус людини з інвалідністю.
Саме ця дурна звичка і навіть обовʼязок — один із вбивць нашої науки. Скільки тисяч таких от прокурорів, суддів, поліцейських, депутатів і місцевих "рєшал" "нарєшалі" собі кандидатські та докторські, як корумпували та підірвали структуру нашої науки і вищої освіти, зараз важко оцінити. Крім як сказати, що удар був нищівним.
Про ринок несільськогосподарської землі я писав. Про те, як на місцях працюють комунальні підприємства, вам розповість будь-яка притомна людина з регіонів.
Тому, коли ви питаєте себе, нащо прокурору статус людини з інвалідністю, чому суддя отримав ділянку землі в селі у "зажоппі" чи полковник поліції захистив докторську на відвертому плагіаті — БО МІГ і ЩОБ БУЛО. Бо пацанам буде що показати.
Криміналізований бізнес, феодалізоване "місцеве самоврядування", приготовані ресурсами та грошима прокурори, поліція, а також друзі де треба — це справжні владні структури, побудовані на бюджеті й ресурсі, якому може протидіяти тільки громадянське суспільство та ефективна правоохоронна система.
Саме для того і потрібні інституційні реформи. Децентралізація має бути доповнена нормальними органами контролю і кари. Саме тому потрібна судова реформа. Реформа поліції. Реформа всієї соціальної вертикалі.
Щоб у нас не було фіктивних людей з інвалідністю і фіктивних докторів наук, треба одне і те саме. Компетентне громадянське суспільство, якісні інституції, ефективні правоохоронці. І ніяких простих рішень. Лише складний шлях.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.