Навіщо Україні переговори: три причини зупинити війну з Росією
Блогер Юрій Богданов не радить сподіватися, що "війна ось-ось закінчиться". Для того, щоб це сталося, потрібен збіг багатьох параметрів — а цього поки що і близько не спостерігається, занадто різні мотиви та інтереси в учасників процесу.
Про переговори, wishful thinking і реальність
"Переговори ось-ось почнуться! І це зрада!", — пишуть одні.
"Переговори треба починати, бо інакше зовсім кабзда / бо треба вибори, щоб забрати владу / бо я хочу звалити з "цієї країни" ", — пишуть різні інші.
"Переговори вже йдуть і ось-ось відбудеться зрада (перемога)", — кажуть свідки "зради" або неконтрольовані оптимісти.
Всі ці моделі очікувань — вони про wishful thinking. Майже всі автори цих тез виходять не з наявних доказів чи раціональних очікувань, а зі зручних. Для свого психологічного стану.
Щоб перемовини відбулися і були успішними мають існувати:
- Поле для компромісу. Тобто сторони мають погодитись або на фіксацію статусу, або бути готовим до поступок.
- Мотивація сторін їх вести. Сторони гіпотетичних перемовин — це не тільки Україна і Росія. Це ще, як мінімум, США і Китай.
- Легітимний нейтральний майданчик.
Ключове — мотивація їх вести, звісно.
В чому може бути інтерес України?
- Час на перегрупування: зміцнити оборону, перепідготувати армію, отримати та виробити зброю.
- Відновлення та стабілізація: відновлення інфраструктури й економіки, залучення інвестицій, вступ до ЄС та зниження внутрішньої напруги.
- Можливість дочекатися колапсу режиму. СРСР розвалися вже після завершення Афганської війни, а Путін дуже старається, щоб довести Росію до колапсу.
В чому може бути інтерес Росії?
- Утримання окупованих територій. Утримання окупованого можна легко оголосити перемогою.
- Зниження внутрішньої напруги. Ми не знаємо достовірно, наскільки Росію трясе зсередини та наскільки Путін вірить у власну невразливість. Але маркерів напруги та кризи вже зараз вистачає.
- Зменшення військової підтримки Україні. Щоб зробити Україну менш здатною до активного спротиву.
- Дочекатися, поки Україна регресує і зʼявиться можливість отримати все політичним шляхом.
Примусити Україну до перемовин доволі просто. Достатньо обрізати гроші та зброю. І ми тупо не вивеземо. Найбільші економіки світу не вивезли Першу чи Другу світову війну без кредитів і постачань.
Примусити до перемовин Росію складніше. Бо РФ має відчувати реальний тиск від США без протидії Китаю, а Путін — або бачити можливість зафіксувати перемогу, або загрозу своєму режиму. А який інтерес у "великих"?
Зі США все зрозуміло. Можна буде політично і військово зосередитися на протистоянні Китаю та знизити ризик ескалації в Європі. До того ж відкриється вікно омріяних можливостей для спільної з Індією спроби відтягнути Росію від Китаю.
Плюс завершення війни зараз — це політична перемога для нового президента. Бо провали та невдачі всі спишуть на Байдена, незалежно від того, на яких умовах війна закінчиться.
У Китаю ж є одна базова причина не бажати ніяких переговорів: це перший пункт американських причин. Але є резони й прагнути світової та регіональної деескалації:
- Стабільність на світових ринках. Китай зацікавлений у стабільності світових ринків і торгівлі. Бо економічна криза в Китаї створює загрозу для режиму. І поки вони з нею не впоралися.
- Позиція посередника між Росією та Заходом (Європою насамперед) може допомогти Китаю позиціювати себе як агента стабільності та посилити розкол між ЄС і США.
Теоретично, можливо все що завгодно. І що перемовини вже тривають. І що поведінка Байдена — це примус України мʼякшими за Трампа методами. І що Путін розуміє, що в нього зростають внутрішні ризики, тому веде наступ зерграшем, щоб от встигнути хапнути побільше. І що Китай готовий зіграти роль "доброго папаши".
Але навіть у перелічених мною дуже базових пунктах багато суперечностей в інтересах сторін, на раціональність яких не доводиться сподіватися. Тому я б не радив сподіватися що "війна ось-ось закінчиться".
Наша стратегія — виснажувати Росію і мінімізувати власні помилки — не змінилася. А момент, коли ми чи росіяни будемо вимушені просити про перемовини, дійсно настане. І наразі ніхто не скаже, коли.
Вибачте, що не додаю "передбачуваності". Але бажаний самообман нікому ще не допоміг.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.