Втрата Курахового, оборона Покровська: чим може закінчитися 2024 рік на фронті
Журналіст Денис Попович відповідає на чотири найпоширеніші запитання про стан справ на фронті. Він заспокоює тих, хто бачить прорив фронту, але визнає, що втрати ще будуть, до них потрібно готуватися морально, а головне - усувати всередині країни те, що заважає воювати з ворогом
Оскільки настрій у всіх мутний через складну ситуацію на фронті, випущу свій FAQ по даній ситуації.
1. Чи справді ситуація на фронті складна? — Так, вона дуже складна.
2. Чи будемо ми далі відступати? — Так, на жаль, ми будемо далі відступати. Я б радив підготуватися до подальших невтішних новин, зокрема з-під Курахівського напрямку. Але є і контратаки Сил оборони. Зокрема у районі Торецька.
3. Чому склалася така ситуація? Величезна купа чинників. Причому зі 100% цього "тортика" лише 30-40% я б відніс на зовнішній контур, тобто на допомогу партнерів (або її відсутність), а 60-70% — це внутрішні чинники. Адміністрування державних видатків — щоб максимальна кількість державних коштів йшла на війну (не на пенсії працюючим прокурорам). Боротьба з корупцією, а головне — ПОКАРАННЯ за корупцію. Інформаційна політика або її відсутність. Виконання мобілізаційних планів, а до речі, їхнє невиконання — це теж наслідки відсутності інформаційної політики. Розв'язання проблем з комплектацією військ. Покращення управління у військах. Зведення фортифікаційних споруд — своєчасне зведення фортифікаційних споруд — контроль над своєчасним та ЯКІСНИМ зведенням фортифікаційних споруд та ЦІЛЬОВИМ ВИКОРИСТАННЯМ КОШТІВ.
Контроль, контроль і ще раз контроль. І покарання за порушення. Інших способів існування держави під час війни людство не винайшло.
Я далеко не все назвав. Але те, що я назвав — це не проблема наших партнерів. Це проблема внутрішнього державного менеджменту або його відсутності.
4. Чи є зараз прорив фронту? Ні, прориву фронту нема. Прорив фронту — це коли ворожі війська просунулися на 20-30 км, вийшли на оперативний простір та у тили тим угрупованням, що ведуть оборону. Все це закінчується або втечею, або розгромом тих військ, що ведуть оборону.
Попри наші відступи, залишення територій та населених пунктів, такої ситуації зараз не спостерігається. Тобто ЗСУ не розбиті, вони продовжують завдавати втрат ворогу, стримуючи його наступ, що і є метою стратегічної оборонної операції, яка наразі триває.
Якщо ЗСУ не розбиті — завжди є шанс на відвоювання територій. Саме розгром армії, а не захоплення територій є важливою метою війни, а цієї мети ворог не досяг. Це і є головний висновок, який потрібно зробити.
Не питайте мене, "кто виноват и что делать". Я принципово не даю ніяких порад, не оцінюю дії чи бездіяльність командування ЗСУ, не кажу, що той генерал — поганий, а той — Наполеон. Я лише зібрав те, що відомо, і дав тут стислу відповідь на ті питання, що мені найчастіше ставлять.
Зазвичай, прогнозів теж не даю, але тут зроблю виключення.
- Не думаю, що ми втримаємо Курахове. Тут головне питання, щоб під цим містом було якнайбільше полеглого скота у контексті стратегічної оборони (ви зрозуміли, про кого я).
- Думаю, що Покровськ під Новий рік ще триматиметься.
- До кінця цього року на Запоріжжя чи у Дніпропетровську область ворог не сунеться. Це звісно не привід для будівництва стадіонів, льодових катків та організацій міжнародних турнірів із зимових видів спорту. Це виграний час для будівництва потужних фортифікацій.
Під Новий рік подивимось, що справдилось, а що ні. Дякую, що дочитали до цього місця.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.