Немає жодного плану: навіщо Трамп роздмухує "мильну бульбашку" і про що говоритиме з Путіним
Жодного справжнього плану щодо закінчення війни в Україні у Дональда Трампа немає, наполягає журналіст Віктор Трегубов. Є просто бажання увійти в історію миротворцем і надія на те, що він вирішить проблему самим лише авторитетом.
Про Трампа та наше майбутнє.
Усі попередні пропозиції людей, наближених до нового президента США, свідчать про таке:
- Він прагне зупинити російсько-українську війну за принципом "війна, стій, раз-два".
- Йому не надто важливо, чи буде водночас враховано інтереси України. Втім, інтереси Росії ненабагато важливіші.
- Йому все одно, скільки буде триматися цей "мир". Він старенький, йому треба перемогу тут і зараз, тріумфальну та гучну.
- Хай хтось інший це все підтримує в стані рівноваги. АЛЕ…
- Плану в нього немає.
Взагалі жодного. Пропозиція "а давайте європейці там поставлять миротворців" за ступенем загальної абсурдності — це як "побудуємо стіну і заплатять мексиканці", тільки на максималках.
Тобто, він станом на цей час навіть не має уявлення, як досягти хоча б короткотермінового миру.
Дуже ймовірно, що Трамп сподівається просто затиснути авторитетом. Таке вже було. Він так за першого терміну здійснив офігенну зовнішньополітичну перемогу — замирив і денуклеаризував Північну Корею. Про результат ви знаєте.
Якщо він спробує повторити цей успіх, це буде закріплення по лінії розмежування під чесне слово дорогого друга Володимира Володимировича.
Які є варіанти в України?
Передусім, треба зрозуміти, що нас схиляють не до миру, а до тимчасового перемир'я. Себто, навіть якщо воно буде проголошено, буде нова агресія. Питання в тому, коли та на яких умовах.
Отже, є сенс торгуватися за те, щоб ці умови були для нас сприятливі. Ідеальний варіант — "любий друже Дональде, ми не можемо офіційно відмовитися від окупованих територій, але готові не воювати за них, поки ти президент. І навіть із Курщини самі підемо. Єдине прохання — домовся, щоб росіяни з Херсонщини та Запорожчини пішли".
Звісно, росіяни почнуть впиратися. Але тоді як в тому анекдоті — хай Абрам не спить. Тобто, хай лаятися з Дональдом буде їхнім завданням.
Ми насправді можемо воювати без прямої підтримки США. На цьому етапі — можемо, за умови збереження підтримки інших держав. У нас зараз вузькі місця не у постачаннях зброї. Але чи збережеться ця підтримка? Коротше, вступаємо в ще одну смугу турбулентності.
Втім, окремо зазначу, що й противник теж давно в ній.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.