Завоювання Панами та Гренландії: чому геополітична маячня Трампа — зовсім не маячня

Дивацтва Трампа — зовсім не дивацтва.

Зараз багато хто обговорює тролінг Трампа щодо Панами, Канади, Гренландії. Одне з видань навіть написало про можливу "обмежену операцію" Трампа в Мексиці.

Частина аналітиків сприймають ці висловлювання Трампа мало не як "білий шум". Але вибори завершилися, і завершилися вдало. Час для політичного "білого шуму" вийшов. Тому ці висловлювання Трампа потрібно сприймати не як конкретний інформаційний меседж, а як певний символ.

Але символ чого?

У принципі, "непередбачуваність" Трампа — це, швидше, міф і кліше, аніж реальна характеристика. Запущений був цей "мем" аналітиками, які не вміють "читати" Трампа і звикли до буквального розуміння інформаційних повідомлень. І, відповідно, розучилися читати по губах і між рядків.

Влітку цього року, описуючи майбутню геополітику Трампа, я говорив про реінкарнацію доктрини Монро, тобто про "повернення" США у свою Західну півкулю, але у форматі, дещо відмінному від суто географічного поняття.

Тобто, без частини Африки й Чукотки.

Йдеться про Південну і Північну Америки та Індо-Тихоокеанський регіон, включно з Австралією, Японією, Південною Кореєю, Новою Зеландією, Філіппінами, Тайванем.

Зауважте, всі заяви Трампа і його "тролінг" стосуються Південної та Північної Америк. Це Канада, Мексика, Гренландія, Панама і Панамський канал.

І в цих акцентів є глибоке геополітичне підґрунтя. Тому що всі ці країни для США — це енергія, вода і логістика.

Гренландія володіє найбільшими запасами у світі прісної води, законсервованої в її льодовиках. І це вода прекрасної якості.

У недалекому майбутньому замість воєн за нафту у світі відбуватимуться війни за прісну воду. І запаси Гренландії наприкінці ХХІ століття матимуть таку ж цінність, як зараз нафта Саудівської Аравії.

Недарма Китай назвав себе "ближньоарктичною" країною, хоча перебуває за тисячі кілометрів від Арктики, й активно пропонує Гренландії інфраструктурні інвестиції: житло, дороги, водогони тощо.

А Канада, США та Мексика — це значні запаси нафти та природного газу. Потрібна просто скоординована політика щодо використання цих ресурсів і здійснення інвестицій.

Саме з цим пов'язані висловлювання Трампа щодо ринку енергоресурсів ЄС — перед початком масштабних інвестицій у видобуток нафти і газу Америка хоче отримати гарантії довгострокового збуту цього товару на преміальному європейському ринку, тобто, право на ексклюзив.

Трамп ніби каже: ми забезпечимо вас енергією, але дайте нам гарантії, що ви купите все те, що ми добудемо.

Я не виключаю створення найближчим часом аналога північноамериканського ОПЕК у складі Мексики, США і Канади, з можливим приєднанням Колумбії, який стане найпотужнішим конкурентом близькосхідного ОПЕК і РФ.

А Панамський канал — це фактично протидія планам Китаю створити в Південній Америці біокеанічний транспортний коридор між Тихим і Атлантичним океанами, адже контроль потоків товарів між Західною і Східною півкулями є стратегічно важливим у контексті світової торгівлі загалом.

Зауважте, у цих заявах ЄС фігурує лише як ринок збуту видобутої США енергії, але не як кластер розвитку.

Ресурси ЄС мають допомогти США досягти лідерства у видобутку енергоресурсів для послаблення непрямої залежності від ринку Близького Сходу та послаблення впливу РФ на Глобальний Південь.

Енергія, вода, логістика — це акценти Трампа в контексті майбутнього лідерства і благополуччя США. Плюс збереження технологічного лідерства і виробництво достатнього обсягу продовольства.

На відміну від "неотроцькістської" стратегії Байдена з просування "світової ліберальної трансгуманістичної революції" — цілком практичні цілі. А тому — досяжні.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело