Держава, яка сховалася: як вирішити проблему бусифікації
Проблему так званої "бусифікації" вирішити насправді дуже просто, стверджує військовослужбовець ЗСУ і письменник Павло Казарін. Все, що потрібно — це прописати в законі жорсткі заходи до тих, хто ігнорує повістки. Але робити це не хочуть, тому ТЦК і доводиться робити те, що вони роблять…
Загалом усі проблеми "бусифікації" — це історія про державу, яка сховалася.
Бо держава, зокрема, — це інститут примусу. Коли за порушення закону настає відповідальність. І страх цієї відповідальності змушує тебе дотримуватися правил.
Так от. Сьогодні повістку можна викинути в смітник відносно безболісно. Так, буде штраф. Так, теоретично тобі можуть заблокувати водійські права (хоча там процедура потребує стільки людино-годин, що жодний ТЦК не стане з цим морочитися). Але загалом покарання за ігнорування повістки прописане таке, що тобі простіше й вигідніше цю повістку ігнорувати.
У результаті вакуум сліпого інституційного примусу заповнює низовий примус. Усе те, що ви називаєте "бусифікацією". Якщо люди самі не приходять по повістках — на вулиці змушені виходити групи оповіщення. І далі відбувається те, що відбувається.
Не хочете "бусифікації" — без проблем. Тоді прописуємо в законодавстві посилення відповідальності за ігнорування повісток. Щось жорстке і невідворотне. І тоді жодних облав. Жодних груп оповіщення. Усі самі слухняно йдуть до ТЦК.
Але держава так робити не хоче. Депутати бояться за рейтинг. Президент хоче переобрання. Тому все спустили на військових. У результаті маємо те, що маємо.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.