Словацький рубильник: чи залишиться Україна без електрики після погроз Фіцо

Словаччина погрожує "вимкнути світло" Україні: політичний шантаж чи реальний ризик?

Заява прем’єра Словаччини Роберта Фіцо про можливе припинення постачання електроенергії до України прозвучала максимально гучно — майже як погроза енергетичної блокади.

Причина — класична: політика, нафта і спроба тиску на Україну через енергетику. Але якщо відкласти політичні заяви й подивитися на реальну архітектуру європейської енергосистеми, стає очевидно: ніякого "рубильника України" у Братиславі не існує.

І ось чому.

Міф №1. Прем’єр може "відключити Україну"

Це головна маніпуляція. Електроенергія між країнами Європи передається не за політичними рішеннями урядів, а за правилами об’єднаної енергосистеми ENTSO-E. Після синхронізації у 2022 році Україна стала повноцінною частиною європейського енергопростору.

Український оператор — НЕК "Укренерго" — працює в єдиній технічній системі разом із словацьким оператором SEPS.

І тут важливо розуміти базову річ: уряд Словаччини не керує фізичними перетоками електроенергії.

Оператор системи передачі:

• виконує європейські мережеві кодекси;
• забезпечує стабільність частоти;
• виконує підтверджені комерційні контракти.

Одностороннє політичне відключення:

• порушує право ЄС;
• руйнує ринок електроенергії;
• тягне штрафи й суди;
• створює загрозу стабільності всієї мережі.

Фактично це було б енергетичним саботажем всередині Євросоюзу.

Міф №2. Україна критично залежить від Словаччини

Ні. Цифри значно прозаїчніші за політичні заяви.

Реальна структура імпорту електроенергії:

• максимальний технічний імпорт України з ЄС — ≈ 2,4 ГВт;
• зимове споживання України — ≈ 18 ГВт;
• імпорт покриває менше 15% потреб навіть у кризові моменти;
• частка словацького напрямку — лише кілька відсотків.

Навіть у гіпотетичному сценарії повного зупинення перетоків зі Словаччини:

• залишаються Польща,
• Угорщина,
• Румунія,
• внутрішня генерація,
• аварійна балансувальна допомога ENTSO-E.

Тобто йдеться не про "блекаут", а максимум — про зростання ціни імпорту.

Міф №3. Країна транзиту може заблокувати куплену електроенергію

Європейський енергоринок працює інакше.

Україна купує електроенергію не у держав, а у трейдерів на спільному ринку ЄС. Якщо українська компанія придбала електроенергію, наприклад: у Німеччині, Австрії, Чехії, — вона фізично рухається мережею Європи незалежно від політичних симпатій окремого прем’єра.

Країни транзиту зобов’язані забезпечити перетік, якщо він підтверджений ринковими аукціонами пропускної спроможності. Інакше — крах всієї моделі єдиного енергоринку ЄС.

Що насправді відбувається

Погрози Фіцо — це не про електроенергію. Це про:

• транзит російської нафти;
• внутрішню політику Словаччини;
• демонстрацію "жорсткої позиції" виборцю;
• торг із Брюсселем.

Енергетика тут використовується як інструмент політичного шантажу. І проблема навіть не в самій заяві. Проблема в тому, що частина українського інформаційного простору миттєво починає транслювати паніку — ніби Україну можна "вимкнути з розетки".

Головний висновок

Після синхронізації з ENTSO-E у 2022 році Україна вперше за десятиліття перестала бути енергетичним заручником сусідів.

Сьогодні:

• немає єдиного постачальника;
• немає одного кабелю;
• немає кнопки відключення.

Є мережа, ринок і правила. І саме тому будь-які заяви про "відключення України" — це більше політичний шум, ніж технічна реальність.

Але є неприємна правда. Залежність України сьогодні — не від Словаччини. А від:

• дефіциту власної маневрової генерації;
• зруйнованих ТЕС;
• повільного відновлення енергетики;
• тарифної політики, яка не стимулює інвестиції.

І якщо ми самі не відновимо генерацію — тоді вже не Фіцо, а ринок Євросоюзу буде диктувати нам умови.

Бо в енергетиці слабкий завжди платить більше.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело