Депутатів — на фронт: чому слова Зеленського — це не жартівлива погроза, а нагальна необхідність
Напівжартівлива фраза президента Зеленського про відправлення на фронт депутатів, які не шкодують сил на роботу у Верховній Раді, на думку військовослужбовця Ігоря Луценка, насправді має глибокий сенс. Участь у війні, на його думку, — індивідуальний обов’язок кожного парламентарія, а для країни — приклад того, що справедливість у ній все-таки існує.
Погроза, яку напівсерйозно кинув Зеленський в бік парламенту — що, мовляв, якщо не хочете працювати депутатами, то підете на фронт — насправді є не фігурою мовлення, а насущною необхідністю.
Сотні тисяч СЗЧшників, мільйони ухилянтів — вони ганьблять нашу країну насамперед через те, що верхи суспільства усунулися від участі у війні. Через те, що влада не хоче послати бодай жменьку з привілейованих категорій — політиків, попзірок, бізнесменів — до участі в захисті Батьківщини.
Низи завжди копіюють верхи.
Мобілізувати "еліту" — означає дуже багато. Означає дати надію на справедливість тим, хто уже воює п’ятий рік. Підштовхнути тих, хто вагається. Отримати шанс на армію, котра зможе захищати країну стільки, скільки треба, без вигоряння і перевиснаження, як це є зараз.
Без вигоряння і перевиснаження на службі, коли по Києву ганяють заброньовані мажори на тюнінгованих автомобілях.
Мільйони ухилянтів — вони існують тому, що "еліта" саботує створення примусу до участі у війні. Бо якщо створити примус, то доведеться служити — а вони служити не хочуть.
Та послухайте того ж Зеленського. Він так і говорить про функцію парламенту — всього лише схвалювати ініціативи виконавчої гілки влади, схвалювати його ініціативи. Чесно, парламент інколи не відрізнявся у нас суб’єктністю, здавався більше стадом переляканих рішал і багатіїв з невеликими винятками. А зараз — і тим паче. Тому у парламентарів з таким (добровільно) урізаним функціоналом точно має бути достатньо часу заступати на бойове чергування.
Тому індивідуальний обов’язок кожного парламентаря — учать у війні за незалежність. Нині така війна, що якщо є сили на парламентську роботу — то і на бойові дії теж сили знайдуться, фронт потребує різного роду бійців.
Парламент — це батальйон. Батальйон не найдурніших людей — це дуже, дуже багато.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.