Інквізиція для держслужбовців: чому новий закон про ПЕП — це кінець держави в Україні
Новий закон про ПЕП (політично значущих осіб) — це в перспективі кінець державної служби та держави України як такої, переконаний народний депутат Максим Бужанський. Цей закон передбачає довічний фінансовий моніторинг усіх, хто хоч трохи працював чиновником, а нормальна людина на таку роботу просто не піде…
Друзі, давайте відверто. Те, що ми спостерігаємо навколо статусу ПЕП (Politically Exposed Persons), — це вже не боротьба з корупцією. Це якийсь дивний релігійний культ, де замість ікон — довідки з фінмоніторингу, а замість здорового глузду — бажання перетворити будь-якого державного службовця на довічного ізгоя.
Давайте розберемо цей абсурд на молекули.
Що таке "довічний ПЕП"? Це коли ти, умовно, три роки відпахав заступником міністра, пішов у відставку, минуло десять років, ти вже забув, де той кабінет, але банк продовжує вивертати твої кишені щоразу, коли ти хочеш купити дитині велосипед. Твоя дружина, твої батьки, твої партнери — всі стають об'єктами полювання.
Нещодавно з’явилася ініціатива про скасування довічного статусу ПЕП. Ідея проста як двері: якщо ти пішов з посади, відпрацював свій термін контролю (скажімо, три роки) і до тебе немає питань у правоохоронців — ти стаєш звичайним громадянином. Звичайним. Людиною, якій банк не виносить мозок за купівлю кавоварки.
Це розумно? Безумовно. Це європейська практика, про яку так люблять кричати наші "активісти", поки вона не починає суперечити їхньому бажанню когось розп’ясти.
Але тут виходять деякі мої колеги. Люди, які, здається, живуть у вигаданому світі, де державна служба — це не робота на країну, а форма добровільного ув’язнення. Вони кажуть: "Ні, нехай страждають до смерті! Нехай їхні діти, онуки та троюрідні племінники пояснюють кожну копійку до кінця віку".
Ви взагалі розумієте, що ви робите?
Ви вбиваєте державну службу. Своїми руками. Прямо зараз.
Давайте змоделюємо ситуацію. Є адекватна, професійна людина. Фахівець з гарною освітою, який може прийти в міністерство чи держслужбу і реально щось змінити. Він дивиться на цей "цирк з конями" і ставить собі одне питання:
"Навіщо мені це потрібно? Щоб я три роки попрацював на державу за середню зарплату, а потім до кінця життя не міг відкрити рахунок у банку чи взяти кредит на авто без принизливих допитів? Щоб моя дружина, діти, партнери — були під мікроскопом фінмоніторингу через десять років після моєї відставки?"
Відповідь очевидна: він не прийде.
На держслужбу підуть або святі (яких мало), або фанатики (які небезпечні), або ті, кому взагалі нічого втрачати. Ми отримуємо від'ємний відбір у промислових масштабах.
Колеги, ви хочете професійну державу? Чи ви хочете територію, де керують випадкові люди, бо професіонали просто гребують підставляти під удар свої сім’ї?
Довічний ПЕП — це не про прозорість. Це про тавро. Це про "цивільну смерть". І якщо ми не повернемося до здорового глузду, то скоро в кабінетах на Грушевського та Банковій залишаться тільки стільці. Бо розумні люди виберуть приватний сектор, де їх поважають, а не підозрюють у всьому просто за фактом наявності посвідчення.
Розум переможе, чи ми й далі будемо грати в "інквізицію" за бюджетні кошти? Питання риторичне.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.