Роки чи місяці: як швидко Україна зможе налагодити власне виробництво ракет для ЗРС Patriot
Випуск ракет для ЗРК Patriot може затягнутися на роки або навіть виявитися взагалі неможливим, запевняють багато експертів, зокрема й закордонні. Журналіста Дениса Поповича така позиція дуже дивує — він, навпаки, вважає, що це можна здійснити досить швидко, люди для цього є, а єдине, що може завадити, — це менеджмент та організація.
Мене дивують впевнені коментарі, зокрема зарубіжних експертів про те, що випуск ліцензійних ракет PAC-3 в Україні займе роки або взагалі неможливий. Це підхоплюється у нашому інформаційному просторі й активно транслюється росіянами, які бажають нам усіляких "(не)гараздів".
Справедливе твердження, що виробництво ЗРК Patriot та елементів до нього (ракета — це один з елементів комплексу) — це складна система співпраці багатьох підрядників, зовсім не означає, що у нас таку співпрацю неможливо організувати.
По-перше, ми не знаємо всіх умов ліцензії.
По-друге, ми не знаємо, як ми до цього підготувалися. Якщо ця ліцензія впаде нам, як сніг на голову, то — так: час від отримання технологічної документації до початку ліцензійного виробництва може піти на місяці, а то й на роки.
Якщо ми до цього готувалися, тоді інше питання. У нас нема й не буде інформації, які підприємства вже передбачається залучити; де вони будуть розгортати виробничу базу; які домовленості вже досягнуті; яку кількість ракет передбачається виготовляти. Без знання всього цього не можна прогнозувати, коли та в яких масштабах може бути розгорнуте ліцензійне виробництво цих ракет силами українських підприємств.
І по-третє. Багато хто каже про відсутність фахівців, які могли б налагодити виробництво цієї суперзброї. Запевняю, такі фахівці є! Їх багато. Окрім Флеша, який розповів вчора, як він досліджував відстріляну ракету, таким фахівцем є принаймні кожен учасник кожного бойового розрахунку ЗРК Patriot.
Кожна ця людина має:
- а) широкий бойовий досвід: повне та найкраще у світі розуміння сильних та слабких сторін обладнання, на якому він працює.
- б) кожен з цих людей досконально знає, як це обладнання облаштоване. Технічні специ відремонтують та зберуть те обладнання у полі, якщо будуть запчастини на заміну.
Ще на стадії навчання кожен з учасників майбутнього розрахунку та технічного персоналу деталізовано вивчає матеріально-технічну базу. Навчання йде від загального до конкретного:
- призначення, склад та ТТХ ЗРК Patriot;
- основні елементи ЗРК Patriot (тут приходимо до ракети);
- призначення, склад та ТТХ зенітної керованої ракети PAC-3MSE.
І далі поїхали розбирати кожен елемент цієї керованої ракети аж до останньої мікросхеми.
Я знаю це тому, що колись за такою моделлю вивчав ЗРК "Бук". Такі вироби мають багато спільних рис. Дуже часто, якщо знаєш одне — знаєш інше. Ми живемо на одній планеті, все зроблено руками людей, а люди спираються на технологічні та наукові рішення, які теж створені людьми, попри те, що вони можуть жити у різних країнах.
Я вже не кажу, що у нас є своя школа ракетного будування, є інженери, які знають більше, ніж ми можемо собі уявити.
Я не думаю, що сильно помилюся, якщо скажу, що ЗРК Patriot й конкретно ракета PAC-3 побудовані за модульним принципом, як це вже реалізовано у радянських ЗРК 1970–1980-х років. ЗРК Patriot — це ровісник С-300, він розроблявся у ті ж роки. Модульний принцип спрощує експлуатацію та ремонт системи у польових умовах. У двох словах це виглядає так: припустимо, раптом щось відмовило. Екіпаж розуміє (а ми пам'ятаємо, що він вчив елементну базу!), який вузол відповідає за цю функцію. Відкривається певний відсік, витягається цей вузол, замість нього вставляється інший — вуаля, все працює.
Тому все можна зробити, і все буде зроблено, якщо будуть політична воля, гроші та організація. От якраз за менеджмент та організацію у її широкому сенсі я б хвилювався більше, ніж за наявність мізків, рук та бажання.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.