"Золоті" тризонні лічильники: чому нові тарифи змусять українців платити більше
Ідея народних депутатів щодо здешевлення денної електроенергії для населення, на думку експерта комунальної сфери Олега Попенка, парадоксальним чином призведе до того, що населення почне платити більше. Адже скористатися економією зможуть лише власники тризонних лічильників, а їхнє встановлення — не дешеве задоволення…
Читаю, що у Верховній Раді пропонують нові тарифи на електроенергію: вдень — дешевше на 60%, вночі знижка згорить, а в пікові години навантаження підвищити їх вдвічі.
Найдешевшими можуть стати години з 11:00 до 17:00 — зі знижкою до 60%. Нічна електроенергія вже не буде такою вигідною — знижку можуть скоротити до 20–25%. Тариф планують зробити сезонним: навесні та влітку денна знижка буде більшою, ніж узимку.
Скористатися економією зможуть лише власники тризонних лічильників. Їх купівля та встановлення зараз обійдеться від 6000 до 8200 грн. Але я хотів би додати до цієї статті: якраз же ж питання, де взяти гроші для більшості сімей, якщо ми говоримо про встановлення цих лічильників.
Якщо подивитись на досвід європейських країн, то програма встановлення тризонних лічильників була виключно за кошт або системних операторів, ну, за нашим — операторiв систем розподілу або обленерго, або за кошт держави. Тому що вони насамперед зацікавлені в тому, щоб знизити навантаження на мережі, знизити споживання в пікові години і так далі.
Тобто це повна протилежність тому, як пропонує пан Герус, голова комітету, — запровадити тризонні лічильники, щоб люди їх самі встановлювали, а ми, держава, встановимо їм саме в часи пікового навантаження найвищі ціни на електроенергію, незважаючи на те, чи є у людей гроші, чи немає.
Ось це якраз і є пагубна політика щодо споживачів комунальних послуг.
Тому що насамперед держава повинна профінансувати оці всі зміни, і дійсно тоді буде величезний вплив на енергетичну систему, який зможе вирішити багато проблем пікових навантажень, коли ми змушені або відключати електроенергію взагалі, або закуповувати імпортну по величезних цінах.
Тому тут — як на прикладі Колумбії, де виникло питання величезного споживання електроенергії холодильниками, і в людей не було грошей на те, щоб поміняти ці холодильники.
І що зробили в Колумбії?
Вони створили програму соціальної підтримки людям, коли вони могли здати холодильник, а новий купляли в розстрочку. І водночас вони мали знижку від держави, компенсацію до 25–30% від вартості холодильника.
Чому б не зробити так державі (хоча б на рівні програми 5-7-9) якщо ви дуже хочете, щоб люди встановили ці лічильники?
Запропонуйте ці лічильники, знизьте на них ціну, компенсуйте частину, щоб люди могли брати їх у кредит. І тоді, після того, як 50–60% цих лічильників буде встановлено, і тільки тоді паралельно з цим впроваджуйте цю програму, щоб люди могли окупити, а не враховувати, що в Україні на сьогодні купити такі лічильники зможуть, ну давайте, 5–7% загалом споживачів, а всі інші – ні.
Але їх впровадження приведе тільки до того, що споживач комунальних послуг буде платити більше.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.