Цензура за бартером: як Голлівуд перетворився на рекламний відділ ФБР
На стримінговій платформі Hulu стартував серіал "Люта", який критики встигли назвати найкращим трилером сезону та пророкують йому місце в списку головних серіалів року. Зірка "Безсоромних" Еммі Россум у ролі агентки ФБР переслідує жінку-серійну вбивцю у виконанні Лоли Петтікрю ("Нічого не кажи") — їхній дует уже встигли назвати "магнетичним". Цікаво, що для роботи над серіалом Еммі Россум пройшла реальну підготовку в тренувальному таборі Бюро в Техасі: справжні агенти навчили акторку, з-поміж іншого, професійно проводити допит і грамотно діяти під кулями. (Звісно ж, не справжніми, а страйкбольними.) У підсумку творці серіалу отримали для своєї акторки реальну фактуру та достеменну пластику справжнього спецагента. А ось що натомість отримало ФБР? Як федерали змусили працювати на себе голлівудські студії, розповів кінокритик Олексій Росовецький.
1967 рік. Блискучий, втім ще не маститий продюсер Роберт Еванс щойно отримав крісло очільника виробництва студії Paramount Pictures. Головний проєкт усього його життя — зйомки "Хрещеного батька", ще попереду, коли Еванс сам отримав пропозицію, від якої неможливо відмовитися.
Він якраз працював над сатиричною комедією "Радник президента", у якій висміювалася шпигуноманія та тотальне стеження, коли до нього завітали двоє гостей, які не бажали чекати в приймальні своєї черги. За словами самого Еванса, ця парочка ніби зійшла з рекламного постеру ФБР: ідеально скроєні класичні костюми, білосніжні накрохмалені комірці, непроникні обличчя. Міцне рукостискання ледь не зламало продюсеру пальці. Агенти одразу перейшли до справ й сухо повідомили, що директор ФБР Джон Едгар Гувер ознайомився зі сценарієм фільму і вважає його антиамериканським, таким, що ображає честь та гідність ФБР. Спецагенти бюро зображені у стрічці клоунами, некомпетентними телепнями та параноїками.
Вони вимагали або негайно закрити проєкт, або повністю викреслити будь-які згадки про реальні американські спецслужби. А інакше у студії почнуться дуже серйозні проблеми на федеральному рівні. Закрити фільм було неможливо — у виробництво вже вклали мільйони доларів. Тож довелося переозвучити усі репліки, щоб замість ФБР та ЦРУ в кадрі звучали суто безглузді абревіатури. До речі, від цього фільм став ще смішнішим. ("Радник президента" взагалі виявився пророчим: у фіналі з'ясовується, що якась таємнича телефонна компанія збирається вживити кожній людині в голову чип для зв'язку.)
Але Гувер усе одно добив ненависну йому картину, домігшись у 1969 році, щоб її зняли з прокату. З ФБР набагато вигідніше співпрацювати — причому ще на етапі створення сценарію.
Гувер одним із перших американських політиків зрозумів, що громадська думка формується під впливом масової культури, й успішно використовував кінематограф для зміцнення своєї абсолютної влади. ФБР під його керівництвом жорстко втручалося в кіновиробництво — змінювало сюжети, вирізало цілі сцени з фільмів і навіть скасовувало зйомки. Кіностудіям, які відмовлялися прибирати знеславлювальні кадри, ФБР повністю перекривало доступ до техніки, архівів та консультацій. Документи, нещодавно розсекречені за законом про свободу інформації (FOIA), доводять, що ФБР змушувало видаляти зі сценаріїв сцени з незаконним прослуховуванням або порушенням громадянських прав, а 2012 року і взагалі відмовило в підтримці фільму, де агент застосовував так звану "тактику залякування".
Так у масовій культурі закріпився образ ідеального урядового агента: бездоганного, розумного та непогрішного героя. І такий образ, звісно ж, допомагає вербувати нових співробітників бюро. Показовий приклад — фільм "Мовчання ягнят". Наприкінці 1980-х ФБР гостро потребувало нових жінок-агентів, і тому надало творцям фільму безпрецедентну офіційну підтримку.
Уперше в історії кіношники отримали дозвіл знімати на території Академії ФБР у Куантіко, штат Вірджинія. У кадр потрапили справжні тренувальні бази, навчальні класи, коридори Академії та знаменита вже бігова стежка в лісі, на якій Клариса Старлінг з'являється на самому початку фільму. Джоді Фостер відвідувала в Куантіко лекції з криміналістики, вивчала психологію злочинців і пройшла реальну вогневу підготовку, щоб її поведінка була максимально автентичною в кадрі. Акторку особисто консультувала агентка-профайлерка Джана Монро, яка стала прототипом її героїні.
Розрахунок керівництва ФБР повністю виправдався. На початок 2000-х років частка жінок серед спеціальних агентів бюро склала 16%, до того ж більшість заявок надійшла саме на поведінковий відділ.
А як же бути з агентом Дейлом Купером? Адже його методи розслідування, — шукати підказки у снах і отримувати вказівки то від танцюючого карлика, то від поліна, що розмовляє, самі по собі є моторошним сном для піарників із відділу Investigative Publicity and Public Affairs Unit. У творців "Твін Пікса" Девіда Лінча та Марка Фроста не було жодного шансу пройти зі своїм сюрреалістичним опусом цензуру бюро, тому вони й не зверталися за погодженням сценарію.
Найсмішніше в цій історії те, що офіційної реакції ФБР на "Твін Пікс" просто не існує: бюро цілком проігнорувало існування спеціального агента Дейла Купера і всього відділу "Блакитна троянда". Хоча рядові агенти спецслужб й досі із задоволенням обговорюють серіал на платформах на кшталт Quora (популярний сервіс питань та відповідей для обміну знаннями) та Reddit. Вони вважають Купера "разючим хлопцем", але в реальному світі його б з тріском вигнали зі служби.
Насправді образ Дейла Купера зробив для реклами ФБР не менше, ніж Кларіса Старлінг. Напевно, цей парадокс і вберіг режисера від будь-яких претензій з боку влади.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.