Розділи
Матеріали

Пастка мультизадачності: як перестати хапатися за все одразу

Чому ми так легко беремося за кілька справ одразу, але не завершуємо жодної? Причини виникнення ефекту “розпорошеної уваги” пояснює психолог Костянтин Кругов — та радить дієві інструменти, які допоможуть довести кожну вашу справу до кінця.

Не варто намагатися виконати всі завдання одразу | Фото: peoplecreations/freepik

Уявіть, що ваш мозок — це смартфон. Коли ви відкриваєте один застосунок, він працює швидко й бездоганно. Коли ж ви одночасно граєте у гру, слухаєте у фоновому режимі музику, а ще спілкуєтеся із друзями у месенджері та тримаєте відкритими 10 вкладок у браузері — навіть потужний смартфон почне грітися й гальмувати.

Те саме відбувається й з нашою увагою: вона має обмежений ресурс. Існує навіть таке поняття, як ілюзія мультизадачності. Це науково доведений факт про те, що мозок людини не може виконувати кілька складних завдань одночасно. Він просто перемикається між процесами, створюючи хибне відчуття, ніби ми все робимо паралельно. Ось це постійне перемикання уваги вимагає від працівника величезного ресурсу. І найнеприємніше те, що до кінця дня людина почувається виснаженою, хоча фактично не виконала жодного великого завдання.

Прихована ціна мультизадачності

  • Коли ви повертаєтесь від однієї справи до іншої, мозку потрібен час, щоб відновити контекст і зануритися у процес. Якщо порахувати, на подібні паузи ви можете витрачати від 20% до 40% свого робочого часу.
  • Оскільки фокус вашої уваги постійно зміщується, глибина занурення в роботу падає до нуля. Водночас ризик припуститися дрібної помилки в тексті чи діях суттєво зростає. Про це свідчить і дослідження американського когнітивного психолога Девіда Меєра, який довів, що стрибки між завданнями збільшують кількість помилок на 50%.
  • Постійне смикання уваги туди-сюди змушує вас витрачати колосальну кількість енергії не на саму роботу, а на механіку перемикання. Саме тому ви можете почуватися виснаженими вже посеред робочого дня.
  • Особливо високої концентрації та глибокого занурення потребують складні креативні чи аналітичні завдання, адже мозок працює на максимумі. Тут навіть невеличке відволікання — наприклад, щоб відписати колезі у месенджері — легко руйнує всю конструкцію, і все доводиться вибудовувати з нуля.

Суперзадачні люди

У 2010 році в науковому журналі Psychonomic Bulletin & Review були опубліковані результати експерименту "Супертаскери" (Supertaskers: Profiles in extraordinary multitasking ability). Науковці відібрали 200 учасників, яких посадили у високоточний симулятор автомобіля й змусили рухатися магістраллю. Водночас через гарнітуру учасникам давали завдання — їм потрібно було на слух розв’язувати математичні приклади. 97,5% людей продемонстрували різке падіння ефективності в обох завданнях. І лише 2,5% учасників не показали жодного погіршення результатів у режимі подвійного навантаження. Таких унікумів називають супертаскерами (англійською — Supertaskers).

Як переключитись в режим однозадачності

  • Першу годину на роботі приділяйте своєму головному завданню, а не перевірці пошти чи чатів. Під час роботи закрийте всі вкладки в браузері та додатки, які не стосуються вашого завдання.
  • Працюйте короткими блоками. Для цього ставте таймер на 25–40 хвилин. Якщо не можете почати робити важливе завдання, розбийте його на маленькі завдання. Замість "написати звіт", пишіть — "відкрити файл і внести кілька цифр". Це зніме спротив і допоможе зануритися в роботу.
  • Сховайте телефон з поля зору, або хоча б покладіть його екраном донизу. Також вимкніть у смартфоні сервісні звукові сигнали — звісно, окрім сповіщення про повітряну тривогу.
  • Зберіть усі дрібні рутинні справи в один слот — наприклад, із 17 до 18 — замість того, щоб виконувати їх поміж великими завданнями.
  • Залишайте 10–15 хвилин тиші між зустрічами чи блоками роботи для перезавантаження.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.