Що б сказала Керрі Бредшоу? Огляд фільму "Лише одна ніч"
В український прокат вийшла романтична комедія "Лише одна ніч", події якої розгортаються на тлі антиутопії. Режисером виступив Вілл Глак ("Відмінниця легкої поведінки"), у головних ролях — Моніка Барбаро та Каллум Тернер.
Голлівуд вже давно не знімає романтичні комедії один за одним, і, взагалі, у світі цей жанр дедалі частіше розглядають як атавізм.
Романтичні комедії втратили актуальність, як і загальний тренд на легкість, з огляду на події, що відбувалися у світі протягом останніх шести років. Режисери та сценаристи, ймовірно, просто не розуміють, як втілити легкість буття в реальність, яка примножує складнощі в геометричній прогресії, і як поєднати новинний потік із захоплюючою та милою історією закоханості й безтурботного настрою.
Вілл Глак і сценарист Тревіс Браун зважилися на експеримент і розповіли комедійну романтичну історію, яка розгортається на тлі антиутопічного Нью-Йорка.
Часи свободи в місті, яке колись було найдемократичнішим і найвільнішим у світі, давно минули; населенню імплантували чіпи, що контролюють гормональний фон, і вступати в інтимні стосунки без штампа в паспорті більше не можна: це карається законом.
Точніше, можна, але лише одну ніч на рік протягом дванадцяти годин. За цей час самотнім мешканцям Нью-Йорка належить знайти собі пару та вступити з цією людиною в інтимні стосунки. Після закінчення дванадцяти годин заборона на інтимні стосунки відновлюється.
Одним словом, держава демонструє абсолютну владу над тілами своїх громадян, а вони у свою чергу бігають містом, наче лабораторні миші лабіринтом, прагнучи знайти швидке кохання, а до того — придбати засоби індивідуального захисту.
Які заходи передбачені умовами тоталітарного режиму у разі несанкціонованої вагітності, у фільмі не згадується, але, мабуть, нам краще й не знати.
На тлі декорацій, далеких від романтики, розгортається історія кохання двох молодих людей — Еллі (Моніка Барбаро) та Оуена (Каллум Тернер). Оуена кидає дівчина саме в "день Х", а Еллі не мала пари.
І ось головна героїня одягає найвідвертіше плаття з усіх, які тільки може вигадати фантазія (до речі, весь час задаєшся питанням: навіщо такі сукні в Нью-Йорку інцелам?), і вирішує вийти у світ на "полювання".
Далі історія розвивається кумедно, у найкращих традиціях жанру. Доля постійно зводить героїв разом, і кожен глядач у залі розуміє, що ці двоє просто створені одне для одного. Еллі та Оуен раз у раз потрапляють у кумедні ситуації.
Загалом Вілл Глак вміє працювати з комерційними проєктами. У його стрічці відчувається життєрадісна естетика, красиві краєвиди міста та впізнавані мотиви 2000-х років, коли ще все було можливо, а в суспільстві панувала потреба у легкості.
Фільм буквально витканий зі впізнаваних символів Нью-Йорка Керрі Бредшоу початку 2000-х: заклади з яскравими приватними вечірками, відвертий одяг, насичене нічне життя, багато сміху. Так і відчувається гостра ностальгія творців картини за епохою нульових. Але на тлі цього глядач постійно натрапляє на декорації, котрі вказують на те, як заборона на інтимні стосунки вплинула на повсякденне життя людей.
Загалом перед нами — якісна романтична комедія, яку так і хочеться відокремити від її контексту та віддати останній "Оповіді служниці". А в іншому — приємне кіно для літнього вечора.
Нагадаємо, чим примітний фільм "Кінець Оук-стріт".
Також повідомлялося, що у прокат вийшов документальний фільм про Андрія Кузьменка (Кузьма Скрябін) "Кузьма: страшенно веселий".