Модно, але марно: чому заборона соцмереж не захищає дітей від шкідливого впливу
Заборона соціальних мереж для дітей до певного віку стала модною темою, на якій створюють хайп і заробляють політичні бали. Експерт з комунікацій Артем Бiденко переконаний — це аж ніяк не вирішує проблему психічного здоров’я покоління, що підростає, тут потрібні більш витончені інструменти. І дослідження це підтверджують…
Зараз модно й дуже хайпово говорити про заборону соцмереж для дітей. Про це вже гучно заявляють депутати, міністри, батьківські чати, готуються законопроєкти. Логіка така ж, як у Франції та Австралії: соцмережі псують психіку дітей, тож молодь треба захистити. Щоправда, наукові дослідження говорять про цю небезпеку набагато обережніше.
Найсолідніший огляд досліджень зробила комісія Національних академій наук США у 2024-му. Їхній обережний висновок звучить так: деякі функції соцмереж можуть шкодити психічному здоров'ю деяких молодих людей. Не "соцмережі шкодять дітям", а "деякі функції декому".
У величезному дослідженні Емі Орбен і Ендрю Пшибильського (понад 350 тисяч підлітків) користування цифровими технологіями пояснювало максимум 0,4% різниці в самопочутті. Самі автори порівняли цей ефект із носінням окулярів і вживанням картоплі.
Звичайно, більшість досліджень аналізує поведінку окремої дитини. Але соцмережі працюють ще й як середовище, маючи культурний, соціальний, колективний вплив на групи та осередки. Тобто не просто один екран і одні очі навпроти, а дискурс цифрової комунікації на платформах, який поєднує всіх молодих людей.
Тому припустімо, що з обережності щось робити таки треба. І поставимо ключове питання: а що саме забороняти? Адже не секрет, що чисті заборони працюють погано, навіть у м’якому вигляді. Велике британське дослідження шкільних заборон телефонів торік показало: вони не покращили ні самопочуття дітей, ні оцінки, ні навіть не зменшили загальний час у телефоні. Діти просто сиділи в ньому після уроків. Заборона "доступу" приваблива не тим, що працює, а тим, що її видно: політик може відзвітувати — "ми вжили заходів", батьки задоволено усміхнулися: ми — хороші батьки, уважні. І ніхто не питає — чи соцмережі викликають в підлітка депресію, чи навпаки — депресія жене його/її в соцмережі.
Психологи радять працювати з обмеженням конкретних механізмів, які створюють шкоду — і в соцмережах, і в іграх, і в чатах з АІ. Нескінченна стрічка й автоплей, які не дають відірватися; нічні сповіщення, що крадуть сон; можливість незнайомим дорослим писати дитині напряму; таргетована реклама на дітей. Усе це можна вимикати за замовчуванням для неповнолітніх. Саме так уже зроблено в британському Кодексі дизайну для дітей і в європейському DSA: відповідальність і перевірка віку лежать на платформі, а не на батьках. Друга частина відповіді ще нудніша: цифрова грамотність у школі.
Дитину, яка розуміє, як влаштована стрічка, захистити набагато легше, ніж ту, у якої просто відібрали телефон.
Окремо в нас є те, чого в західній дискусії майже немає — чисто безпековий шар. Через соцмережі й месенджери ворог вербує підлітків на підпали й диверсії. Але й тут тотальна заборона — не рішення, адже існує безліч способів обійти її. Якщо проблема у вербуванні, то її вирішують не блокуванням TikTok, а спільною роботою платформ зі спецслужбами, викриттям вербувальних мереж, попередженнями і тією ж грамотністю. І такі інструменти всі платформи активно розвивають і просувають.
Тож проблема справді є, і навіть не одна. Але універсальної відповіді у вигляді "заборонити соцмережі до певного віку" з наукових доказів не випливає. Заборона — це те, за що хапаються, коли хочуть, щоб було видно дію, а не коли хочуть реально розв’язати проблему. І тоді це ніяк не вирішує проблему дітей, але чудово лікує тривожність дорослих.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.